11.2. Міжнародні договори

   Розрізняють два види міжнародних договорів, що містять норми, які стосуються нотаріальних дій: двосторонні договори про подання правової допомоги з цивільних, сімейних та кримінальних справ і консульські конвенції.
   Нині в Україні діють міжнародні угоди, що були укладені СРСР і зберігають юридичну силу на підставі правонаступництва. Таких договорів сімнадцять, у тому числі з Албанією, Алжиром, Болгарією, Угорщиною, Грецією, Єменом, Кіпром, Корейською Народно-Демократичною Республікою, Югославією та ін. З Італійською Республікою консульську конвенцію укладено 25 січня 1978 р. Такі угоди на підставі Віденської конвенції 1978 р. є дійсними для України, оскільки не суперечать національному законодавству.До другої групи міжнародних угод належать такі, що були укладені вже незалежною Україною після проголошення її суверенітету. Це договір з Республікою Грузія від 9 січня 1995 p., Китайською Народною Республікою від 31 жовтня 1992 p., Литовською Республікою від 7 липня 1993 p., Республікою Молдова від 13 грудня 1993 p., Республікою Польща від 27 травня 1993 p., Естонською Республікою від 15 лютого 1995 р. Крім того, діє Конвенція про правову допомогу в цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена державами — членами СНД 22 січня 1993 р.
   Щодо нотаріальної діяльності зазначеними договорами і конвенціями врегульовано питання оформлення спадкових прав, вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, звільнення від консульської легалізації.
   Суттєве значення для нотаріальної діяльності мають норми міжнародних договорів, які регулюють порядок подання правової допомоги. У випадках, передбачених договорами про правову допомогу, нотаріуси зносяться з консульськими представництвами безпосередньо. Відповідно до міжнародних договорів нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав. Такі дії проводяться відповідно до цивільного процесуального законодавства України.
   Якщо міжнародним договором встановлено інші правила нотаріальної дії, ніж ті, що містяться у законодавстві України, то у вчиненні нотаріальної дії застосовуються правила міжнародного договору.
   У разі віднесення міжнародним договором про правову допомогу до компетенції нотаріуса нотаріальних дій, не передбачених законодавством України, нотаріуси вчиняють ці нотаріальні дії в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. До таких дій належить, зокрема, розкривання та оголошення заповіту, складеного за формою, що передбачена законодавством іноземної держави, і поданого нотаріусу після смерті заповідача для розкривання і оголошення.
   Якщо такий заповіт подається нотаріусу на території України і зазначена дія входить до його компетенції, то вона вчиняється в порядку, вказаному в листі Міністерства юстиції України "Про порядок вчинення нотаріальних дій, не передбачених законодавством України" від 29 березня 1994 р.
   Відповідно до зазначеного листа нотаріус оголошує зміст заповіту і складає протокол про його стан і зміст. Цей протокол підписують нотаріус і особа, яка подала заповіт. Вони ж підписують кожний аркуш заповіту. До протоколу додається засвідчена копія заповіту, а залежно від вимог договору — копія протоколу та оригінал заповіту. Зазначені документи можуть бути видані заінтересованій особі або надіслані компетентній установі іноземної держави за правилами виконання доручень.