11.1. Нотаріальне оформлення документів для дій за кордоном. Прийняття документів, складених за кордоном

   У ст. 98 Закону передбачається, що нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України. Існують дві умови оформлення документів, призначених для дії за кордоном:
   - документи оформлюються з урахуванням законодавства іноземних держав;
   - законодавство іноземних держав не повинно суперечити законодавству України.
   Українські нотаріальні органи мають право вчиняти оформлення щодо документів, призначених для дії за кордоном:
   - засвідчувати вірність копій документів і перекладів документів;
   - посвідчувати доручення на ведення спадкових справ у судах та адміністративних органах, на управління та розпорядження майном, одержання гонорарів, аліментів, пенсій та інших періодичних платежів, на вчинення торгових операцій;
   - видавати свідоцтво про те, що громадянин живий і перебуває в певному місці;
   - вчиняти морський протест за заявою капітана іноземного судна;
   - видавати свідоцтво про право на спадщину;
   - засвідчувати справжність підпису на різних видах заяв.
   На вимогу акредитованих в Україні дипломатичних представництв, консульських установ інших держав нотаріуси в межах їхньої компетенції можуть оформляти дозволи:
   - батьків на укладення шлюбу їхніх сина чи дочки з іноземцем;
   - на постійне місце проживання за кордоном;
   - батьків на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за кордон;
   - батьків на усиновлення їхніх дітей і зміну прізвища, ім'я, по батькові.
   Нотаріус в інтересах громадян України, якщо це передбачено міжнародним договором за участю України, може вчинити і таку нотаріальну дію, як розкривання та оголошення заповіту, складеного за формою, передбаченою законодавством іноземної держави, і поданого нотаріусу після смерті заповідача. Порядок вчинення цієї дії регламентується листом Міністерства юстиції України "Про порядок вчинення нотаріальних дій, не передбачених законодавством України" від 29 березня 1994 р.
   Оформлюючи документи, що призначені для дії за кордоном, нотаріус зобов'язаний роз'яснити заінтересованим особам необхідність їх наступної легалізації. Консульською легалізацією підтверджуються справжність і юридична сила оригіналів офіційних документів, призначених для дії за кордоном.
   Легалізація — це процес надання юридичної сили документам, що мають бути використані за кордоном.
   Різновидом консульської легалізації є посвідчення документів у посольстві відповідної держави в Україні, а потім у консульському управлінні Міністерства закордонних справ України.
   Якщо це передбачено міжнародним договором України, кожна з договірних сторін приймає документи без легалізації. Підписання договорів про правову допомогу — один з ефективних способів спрощення порядку обігу офіційних документів, призначених для дії за кордоном. У разі участі держав у Гаазькій конвенції від 5 жовтня 1961 р. вимоги легалізації іноземних офіційних документів скасовуються. Під дію Гаазької конвенції підпадають, зокрема, документи юридичних установ — суду, прокуратури, нотаріату, акти адміністративних органів. Учасниками Гаазької конвенції були майже 80 країн. Консульське управління Міністерства закордонних справ України вже підготувало пакет документів стосовно приєднання України до цієї Конвенції.
   Згідно з чинним законодавством України вивезенню за кордон не підлягають трудові книжки, військові квитки, посвідчення водія, технічні паспорти і посвідчення особи.