10.1. Вчинення виконавчого напису

   Виконавчий напис — це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь стягувана грошових сум, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса допускається згідно з Переліком документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів [25].
   Вчинення виконавчого напису здійснюється за певних умов.
   Першою умовою є перевірка нотаріусом факту, чи входить до Переліку документів [25] заборгованість, щодо якої необхідно вчинити виконавчий напис.
   Друга умова стосується перевірки пред'явлення всіх необхідних для вчинення виконавчого напису документів, які підтверджують наявність зобов'язання та його безспірність. За відсутності будь-якого необхідного документа виконавчий напис не вчиняється.
   Третя умова передбачає перевірку, чи немає спору щодо наявності чи змісту зобов'язання.
   Четвертою умовою є звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у встановлені законом строки. За загальним правилом виконавчий напис можна вчинити, якщо від дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, організаціями, установами — не більше одного року.
   Порядок вчинення виконавчих написів регулюється ст. 87-91 Закону та п. 164-172 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [23].
   Вчиняти виконавчий напис мають право державні нотаріальні контори і приватні нотаріуси. За вчиненням цієї нотаріальної дії можна звернутися до будь-якої державної нотаріальної контори і до будь-якого приватного нотаріуса. Тільки при вчиненні виконавчого напису на чеках слід звертатися до нотаріуса за місцем знаходження платника, тобто за місцем посвідчення несплати чека.
   Право на вчинення виконавчих написів мають також консульські установи. Вони вчиняють виконавчі написи на боргових документах, що надходять від організацій України, які розміщуються в межах консульського округу, і можуть їх вчиняти тільки щодо громадян України, які постійно проживають в Україні.
   Заява про вчинення виконавчого напису повинна бути викладена в письмовій формі й містити всі необхідні відомості про стягувача, боржника, їхні адреси, зміст зобов'язання та ін. До заяви додаються всі передбачені Переліком [25] документи, що свідчать про наявність зобов'язання та його безспірність.
   Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа і має вид штампу встановленого зразка, скріпленого підписом та гербовою печаткою нотаріуса. Якщо на оригіналі документа недостатньо місця для виконавчого напису, він може бути вчинений на окремому аркуші, який нотаріус підшиває до документа, на підставі якого вчинено виконавчий напис, пронумеровує і скріплює підписом та печаткою нотаріуса. Не може бути вчинений виконавчий напис на дублікаті документа, бо в цьому разі відсутній елемент безспірності.
   Після вчинення виконавчого напису у нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, або виписка з особового рахунку боржника і копія виконавчого напису.
   Стягнення за виконавчим написом регулюється Законом України "Про виконавче впровадження" від 1 липня 1999 р. Після порушення виконавчого провадження державний виконавець надає боржнику п'ять днів для добровільного виконання стягнення за виконавчим написом, а після невиконання цієї вимоги стягує заборгованість у примусовому порядку.