7.13. Посвідчення фактів: що громадянин живий; перебування громадянина в певному місці; тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці; часу пред'явлення документів

   Державні та приватні нотаріуси, а також консульські установи можуть посвідчувати певні безспірні юридичні факти, в яких можна пересвідчитися безпосередньо.
   Той факт, що громадянин живий, посвідчується тоді, коли його необхідно підтвердити в іншому місці. Для вчинення цієї нотаріальної дії достатньо усної заяви громадянина про посвідчення факту. Громадянин, який звертається з таким проханням, подає документ, який безспірно свідчить про його особу. Після особистого з ним спілкування та перевірки його особи нотаріус посвідчує зазначений юридичний факт. Факт, що неповнолітній, який не досяг 15-річного віку, живий, посвідчується на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікунів). Явка неповнолітніх для посвідчення факту, що вони живі, обов'язкова.
   Стосовно дітей віком 15-18 років цей факт посвідчується на їхнє прохання і за згодою на це законних представників. Справжність підпису законних представників на заяві про їхню згоду на встановлення розглядуваного факту повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку. Засвідчення справжності підпису не потрібне, якщо законні представники приїдуть до нотаріальної контори й особисто подадуть нотаріусу заяву про свою згоду.
   На підтвердження факту, що громадянин живий, нотаріус видає свідоцтво. У свідоцтві обов'язково зазначають дату і точний час, коли громадянин особисто звернувся до нотаріуса. У разі встановлення факту, що громадянин живий, поза приміщенням нотаріальної контори чи у приміщенні, що є робочим місцем приватного нотаріуса, у свідоцтві обов'язково вказується, що цей факт нотаріус посвідчив особисто, з'явившись за зазначеною адресою в зазначений час. Коли питання стоїть про посвідчення факту, що живою є неповнолітня особа, у свідоцтві вказується, у супроводі кого саме із законних представників неповнолітній з'явився до нотаріуса.
   Необхідність посвідчення факту перебування громадянина в певному місці може виникнути тоді, коли громадянин бажає забезпечити факт свого перебування в певний час у певному місці (алібі) для конкретних важливих для нього обставин. Для вчинення цієї нотаріальної дії достатньо усної заяви. Нотаріус після перевірки документа, що свідчить про особу заявника, і особистого з ним спілкування посвідчує вказаний факт.
   На підтвердження факту перебування громадянина в певному місці нотаріус видає свідоцтво, де зазначає точну адресу і час посвідчення факту.
   У нотаріальній практиці трапляються випадки, коли постає потреба посвідчити факт тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці.
   Така необхідність виникає зі вступом до окремих вищих військово-морських навчальних закладів, для вчинення дії за кордоном та ін.
   На підтвердження факту тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці, видається свідоцтво. На примірнику свідоцтва у верхньому лівому куті вміщується фотокартка, скріплена підписом нотаріуса і його печаткою. Печатка повинна розміщуватися частково на фотокартці, а частково — на свідоцтві. У свідоцтві вказується, що особу громадянина, який надав фотокартку, встановлено.
   Посвідчення такого факту щодо неповнолітніх здійснюється на прохання їхніх законних представників.
   Відповідно до ст. 83 Закону нотаріус посвідчує час пред'явлення документа. При вчиненні такої нотаріальної дії нотаріус для підтвердження часу пред'явлення документа робить посвідчувальний напис безпосередньо на документах із зазначенням особи, яка його подала. Документ подається у двох примірниках. Посвідчувальний напис вчиняється на обох примірниках. Один примірник видається громадянину, а другий зберігається у нотаріуса. Якщо другого примірника немає, нотаріус виготовляє його копію. Якщо документ викладений на кількох сторінках, то, посвідчуючи час його подання, нотаріус зобов'язаний прошити його, прошнурувати і скріпити печаткою.
   У разі подання кількох документів посвідчувальний напис вчиняється на кожному з них, кожний з цих документів фіксується в реєстрі нотаріальних дій і за кожний поданий документ стягується державне мито.