5.10. Оплата вчинюваних нотаріальних дій

   Оплата вчинюваних нотаріальних дій регулюється ст. 19 і 31 Закону, згідно з якими витрати в нотаріальному процесі становлять:
   - державне мито, що стягується за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконкомами місцевих рад, а також за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів (ст. 19 Закону; Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" [13]);
   - плата за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій відповідно до ст. 31 Закону за домовленістю між нотаріусом і громадянином чи юридичною особою (у п. 1 Указу Президента України "Про впорядкування справлення плати за вчинення нотаріальних дій" [16] зазначено, що розмір такої плати не може бути менший за розмір ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії); 
   - оплата додаткових послуг правового характеру, які надають приватні нотаріуси, що стягується за домовленістю обох сторін (ст. 31 Закону); оплата фактичних витрат, пов'язаних з виїздом державного нотаріуса за межі нотаріальної контори для вчинення нотаріальних дій (п. 4 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" [13]), та інші витрати (п. 93, 99, 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [23]). Державне мито — це грошова сума, що стягується відповідно до Закону в державний бюджет із заінтересованих осіб за вчинення відповідних нотаріальних дій. Розмір державного мита визначається відповідно до Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" [13].
   Чинним законодавством передбачається звільнення окремих осіб від оплати державного мита (перелік таких осіб визначається ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" [13]).
   Державне мито за угодами, згідно з якими одна сторона звільняється від оплати державного мита, сплачується повністю другою стороною (якщо вона також не звільнена від оплати мита).