1.2. Правова основа діяльності нотаріату

   Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України [1], Закон України "Про нотаріат" [9] та інші державні законодавчі акти України.
   У правовому регулюванні діяльності нотаріату велике значення мають Закони України "Про власність" (1991 р.) [6], "Про селянське (фермерське) господарство" (1993 р.), "Про приватизацію державного майна" (1997 р.) [11], "Про заставу" (зі змінами 1997 р.) [7; 8], "Про плату за землю" (1992 p.), а також постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, зокрема Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату (1994 p.), декрети "Про приватизацію земельних ділянок" (1992 р.) [14], "Про державне мито" (1993 р.) [13]. Джерелом правового регулювання нотаріальної діяльності є накази і листи Міністерства юстиції України, що регламентують питання організації та діяльності нотаріальних органів, зокрема накази про затвердження Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату (1993 р. із змінами 1997 р.) [19], Положення про державний нотаріальний архів (1994 р.) [18], Положення про порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (1994 р. зі змінами 1997 р.) [20], Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності (1994 p.) [21], Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (1997 р.) і Положення про єдиний реєстр доручень (1998 p.). Суттєвим доповненням до Закону України "Про нотаріат" є затверджена наказом Міністерства юстиції України Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (1994 р.) із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції (1996, 1997 р.) [23], Правила ведення нотаріального діловодства (1993 p.).
   Для організації діяльності нотаріату особливе значення мають Укази Президента України "Про впорядкування справлення плати за вчинення нотаріальних дій" (1998 р.) [16], "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" (1998 р.) [15].