Парламентський контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань

   Парламентський контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань здійснюється вищим законодавчим органом України.
   Верховна Рада України затверджує закони в галузі кримінально-виконавчого законодавства, забезпечує єдність законодавчого регулювання у сфері виконання покарань на всій території України, здійснює безпосередньо і через створювані нею органи контроль за дотриманням законності в діяльності органів і установ виконання покарань.
   Що стосується останнього, то відповідно до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини" від 23 грудня 1997 р. парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод засуджених та захист їх прав на території України здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі — Уповноважений).
   Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, щодо місць позбавлення волі є:
   1) захист прав і свобод засуджених, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;
   2) додержання та повага до прав і свобод засуджених органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами;
   3) запобігання порушенням прав і свобод засуджених або сприяння їх поновленню;
   4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи засуджених у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;
   5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод засуджених;
   6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації засудженими своїх прав і свобод;
   7) сприяння правовій інформованості населення та засуджених і захист конфіденційної інформації про особу.
   Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів і посадових осіб. Його діяльність доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод засуджених, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод засуджених.
   Уповноважений з прав людини має право відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, отримувати інформацію щодо умов їх тримання, бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі й на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим, направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого в разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів.
   Актом реагування Уповноваженого щодо порушень прав і свобод засуджених є подання, яке вноситься ним до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.
   Особа, позбавлена волі, може письмово звернутися до Уповноваженого або до його представників. У цьому разі до неї не застосовуються обмеження щодо листування. Звернення такої особи протягом двадцяти чотирьох годин направляються Уповноваженому.
   Кореспонденція Уповноваженому та його представникам від осіб, які затримані, перебувають під арештом, під вартою, в місцях позбавлення волі та місцях примусового тримання чи лікування, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства незалежно від місця їх перебування не підлягає ніяким видам перегляду та перевірок.
   Органи державної влади й місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, посадові та службові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов'язані співпрацювати з ним і подавати йому необхідну допомогу, зокрема:
   1) забезпечувати доступ до матеріалів і документів, у тому числі на засадах, зазначених нормативними актами про охорону державної та службової таємниць;
   2) надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій і рішень.
   Відмова органів державної влади та місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових і службових осіб від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.