Система установ і органів виконання покарань є частиною правоохоронних органів України, яка вирішує такі завдання, як боротьба зі злочинністю та її попередження. Оскільки до цього завдання має відношення все суспільство, воно через систему державних і громадських інститутів встановлює постійний соціальний контроль за діяльністю правоохоронних органів. Не є винятком також діяльність персоналу установ та органів виконання покарань, контроль за яким має свої особливості.
   Насамперед, у процесі контролю забезпечується дотримання законності під час виконання кримінальних покарань. Будь-які протизаконні форми діяльності правоохоронних органів, у тому числі й тих, які виконують покарання, дискредитують державу.
   Соціальний контроль має важливе значення в забезпеченні прав і законних інтересів засуджених. Охорона їх правового статусу за допомогою різних форм державного і громадського контролю визнана пріоритетним завданням у ряді міжнародних угод з участю України. Введення міжнародного та розширення національних форм контролю за діяльністю персоналу в місцях позбавлення волі вказує на особливу актуальність цього питання. Соціальний контроль одночасно є засобом виявлення й усунення причин і умов порушень законності в установах і органах виконання покарань. Передусім, він впливає на удосконалення правової бази законності, особливо підзаконних нормативних актів у випадках протиріччя їх діючому законодавству. Інформуючи про те, як застосовуються закони і створені на їх підставі нормативні акти, сощальнии контроль дозволяє судити і про якість самих законів.
   Виявляючи порушення законності в правозастосовній діяльності установ і органів виконання покарань, визначаючи найдоцільніші заходи стягнення за них, соціальний контроль формує правосвідомість персоналу, орієнтує його на безумовне і точне дотримання законів. У цьому плані він має не тільки профілактичне, а й велике виховне значення.
   Контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань не самоціль, а необхідний засіб підвищення ефективності процесу виконання покарання і застосування заходів виправно-трудового впливу. У процесі контролю стає можливим виявлення і усунення недоліків у роботі персоналу.
   Значення контролю полягає також у тому, що він дозволяє еко-номно витрачати і перерозподіляти виділені державою на утримання системи виконання покарань матеріальні кошти.
   Діяльність установ і органів виконання покарань перебуває під пильною увагою засобів масової інформації і всього суспільства. Контроль з використанням громадських форм дозволяє краще інформувати про умови відбування покарання, економічні й інші труднощі, які має виправна система. Це, в свою чергу, сприяє зниженню соціального напруження в суспільстві, спричиненої наявністю різних поглядів на темпи і цілі нинішньої реформи.
   Діяльність персоналу установ і органів виконання покарань здійснюється на основі положень закону і підзаконних нормативних актів. Виходячи з цього, під контролем за діяльністю персоналу треба розуміти систему спостереження і перевірки відповідності діяльності персоналу вимогам нормативних актів з метою виявлення та запобігання порушень. Контроль може бути класифікований за різними підставами. Залежно від суб'єктів можна виділити міжнародний, державний і громадський контроль.
   Міжнародний контроль за діяльністю персоналу установ і органів виконання покарань передбачений міжнародними пактами про права людини, і в першу чергу Загальною декларацією прав людини (1948), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (1966), Конвенцією про запобігання тортурам і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1984).
   Існує три форми міжнародного контролю. Перша — це періодичне подання державою доповідей про дотримання прав людини (в тому числі при виконанні покарання). Друга — повідомлення іноземних держав про порушення громадянських і політичних прав, застосування тортур, інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання. Третя — індивідуальні скарги засуджених у вказаних вище випадках. Останні дві форми міжнародного контролю з'явилися після того, як Україна визнала компетенцію комітету ООН з прав людини і комітету ООН проти тортур розглядати повідомлення інших держав і скарги фізичних осіб про порушення прав людини на території України.
   Державний контроль за діяльністю персоналу установ і органів виконання покарань має кілька видів: контроль органів законодавчої і виконавчої влади, судовий контроль, прокурорський нагляд. Велике значення має відомчий контроль як різновид контролю органів виконавчої влади.
   Громадський контроль поділяється на певні види. Це — контроль державно-громадських організацій і громадських формувань за порядком і умовами відбування покарання, контроль правозахисних організацій і засобів масової інформації, який здійснюється в специфічних формах.
   Залежно від виду контролю і сфер, які підлягають контрольній діяльності, розрізняють і форми контролю. До їх числа можна віднести: подання звітності, в тому числі й статистичної, ревізії, запити, інспектування, перевірки виконання, погодження, оскарження незаконних дій посадових осіб, відвідування установ і органів виконання покарань, особистий прийом засуджених, ознайомлення з особовими справами засуджених та іншими документами.