6. Поняття та загальні засади здійснення корпоративних прав

   У Господарському кодексі України ціла глава (гл. 18) присвячена корпоративним правам. Відповідно до ст. 167 ГК, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та установчими документами.
   Корпоративні права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації, отримує право на частку у її статутному фонді (майні). Комплекс корпоративних прав складний і включає такі їх види:
   - основні корпоративні права (притаманні учасникові будь-якої господарської організації) визначаються цим Кодексом та загальними законами (“Про господарські товариства” - ст. 10, “Про цінні папери і фондову біржу” — ст. 5;
   - спеціальні, наявність яких пов'язується з участю в суб'єкті господарювання певної організаційно-правової форми або в господарській організації з певним видом виключної діяльності та закріплюється спеціальними законами;
   - локальні — передбачаються установчими документами конкретної господарської організації з врахуванням специфіки корпоративних відносин, що складаються між нею та її засновниками і учасниками.
   Основні корпоративні права включають правомочності на участь суб'єкта цих прав в управління господарською організацією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону. Прикладом спеціальних корпоративних прав може бути право учасника повного товариства на участь у безпосередньому веденні справ товариства (ст. 68 Закону “Про господарські товариства”) або сукупність прав засновників/акціонерів фондової біржі, пов'язаних з їх додатковим статусом - членів біржі (статті 33, 34, 36 Закону “Про цінні папери і фондову біржу”).
   Локальними корпоративними правами зазвичай є дистрибуції (переваги), що надаються учасникам господарської організації відповідно до її установчих та внутрішніх документів (право на отримання продукції/робіт/послуг даної організації за пільговими цінами; право на користування соціальною інфраструктурою господарської організації та ін.).
   За загальним правилом, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Однак про своєрідний виняток з цього правила свідчить вимога (ч. 7 ст. 80 ГК) щодо обов'язкової наявності в учасників повного товариства та повних учасників командитного товариства, які в межах (“під дахом”) товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність, статусу зареєстрованого суб'єкта підприємництва.
   Кодекс закріплює можливість встановлення на рівні закону обмежень для певних категорій осіб щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення (наприклад, учасники повного товариства та повні учасники командитного не можуть конкурувати з товариством) - ст. 70 Закону “Про господарські товариства”.
   Корпоративними правами, за загальним правилом, можуть володіти будь-які особи, що мають відповідний обсяг право- і дієздатності, в т. ч. суб'єкти господарювання, громадяни, юридичні особи, держава, територіальні громади. Порядок здійснення корпоративних прав визначається на рівні закону (відповідними положеннями ГК, ЦК, законів “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу” та низки спеціальних законів, що закріплюють особливості правового становища господарських товариств з виключним предметом діяльності - банківської, страхової, спільного інвестування). Це відповідає вимогам Конституції (ст. 92) щодо регулювання відносин власності та основних засад підприємництва у формі нормативно-правового акта вищої юридичної сили. Проте до прийняття спеціального закону про підприємства та організації публічних (державної та комунальної) форм власності порядок здійснення корпоративних прав держави регулюється ГК (статті 167-172, що містять загальні положення) та постановами Кабінету Міністрів України.
   Правовий режим державних корпоративних прав полягає у такому:
   І. Реалізація цих прав покладається на визначені законом центральні органи виконавчої влади (ік представників) та уповноважених осіб в порядку, встановленому Урядом. Центральними органами виконавчої влади є міністерства, відомства та інші підпорядковані Кабінету Міністрів України органи (їх правове становище регулюється загальним Положенням про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затвердженим Указом Президента України від 12.03.1996 р., та спеціальними - щодо певного міністерства, відомства тощо).
   Повноваження центральних органів виконавчої влади та уповноважених осіб полягають у здійсненні сукупності правомочностей щодо:
   - участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв), що належать державі у статутному фонді (майні) цієї організації;
   - ведення реєстру державних корпоративних прав згідно із встановленим Кабінетом Міністрів України порядком (стосується лише центрального органу виконавчої влади, визначеного Урядом);
   - проведення оцінки державних корпоративних прав відповідно до встановленої методики;
   - контролю за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав.
   Уповноваженою на управління державними корпоративними правами є особа (фізична або юридична), яка у встановленому порядку визнана переможцем конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами та уклала (на підставі Типового) договір доручення на здійснення зазначених функцій.
   Визначення особи (відповідного органу виконавчої влади чи уповноваженої особи), яка має здійснювати правомочності з управління корпоративними правами держави, відбувається за критеріями, що визначаються ГК та іншими законами. Так, покладення зазначених правомочностей безпосередньо на відповідний орган виконавчої влади здійснюється у разі, якщо:
   - частка держави у статутному фонді господарської організації становить 100% часток/акцій (це, так звані, державні/національні акціонерні товариства чи холдингові компанії);
   - суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, залучений до участі в державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету
України;
   - не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;
   - в інших випадках, передбачених законом.
   Управління державними корпоративними правами держави покладається у встановленому порядку на уповноважену особу, якщо відсутні вищезазначені обставини.
   Порядок передачі повноважень щодо управління державними корпоративними правами уповноваженій особі (в т. ч. умови, завдання, обсяг правомочностей, істотні умови договору доручення, юридична відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань) визначаються Кабінетом Міністрів України.
   II. Корпоративні права держави та активи суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких визначено частку держави, підлягають оцінці за встановленою Урядом методикою (Методика оцінки вартості майна під час приватизації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1554). 
   ІІІ. Визначення уповноваженої особи з управління корпоративними правами держави здійснюється відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 Порядку проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами. Крім того, це питання регулюється низкою відомчих нормативно-правових актів, серед яких: Положення про конкурсну комісію з відбору уповноважених осіб на виконання функцій управління державними корпоративними правами, затверджене наказом ФДМУ від 18 травня 2000 р. № 1014; Типовий договір доручення на здійснення уповноваженою особою функцій з управління державними корпоративними правами та Типовий договір доручення на виконання функцій управління пакетом акцій, що
належить державі, затверджені наказами ФДМУ відповідно - від 18 травня 2000 р. № 1014 та від 24 травня 2000 р. № 1065.
   IV. Реєстрація корпоративних прав держави в спеціальному реєстрі, який формує та веде центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України для здійснення необхідних заходів з управління корпоративними правами держави, координації діяльності органів виконавчої влади у цій сфері та надання необхідних відомостей іншим органам державної влади. Положення про реєстр державних корпоративних прав, затверджене наказом Національного агентства України з управління державними корпоративними правами від 14 травня 1999 р. № 72, визначає: поняття Реєстру державних корпоративних прав; мету та форму його ведення; підстави реєстрації; перелік інформації, що вноситься до Реєстру; підстави і порядок виключення з Реєстру.
   Управління корпоративними правами територіальних громад має певну специфіку. Це стосується, зокрема, суб'єкта корпоративних прав - територіальної громади, від імені якої діє відповідна рада народних депутатів, а в межах наданих останньою повноважень - виконком відповідної ради.
   Управління корпоративними правами інших осіб (суб'єктів господарювання, фізичних та юридичних осіб) здійснюється відповідно до законодавства про господарські товариства, про цінні папери.