10.8. Методи кримінологічного прогнозування

   При прогнозуванні застосовуються три основних методи: екстраполювання (екстраполяція), експертна оцінка, моделювання.
   Екстраполювання - це проекція на майбутнє змін злочинності в минулому та сьогоденні. Цей метод призначений для пошуку показників майбутнього, виходячи з того, що тенденції минулого й теперішнього діятимуть і надалі. Аналіз показників динаміки злочинності та її певних видів за кілька попередніх років дає змогу виявити тенденцію до зміни цих показників (зменшення чи збільшення коефіцієнта злочинності).
   Для цього формуються динамічні ряди по роках за визначений (достатній) період, який безпосередньо передує прогнозованому, котрі відображають спрямованість, характер і темп цих змін. На підставі цього за допомогою спеціальних математичних розрахунків можна визначити, як коефіцієнти змінюватимуться в майбутньому. Метод екстраполяції дає точні результати за умови порівняно стабільних криміногенних факторів, і тому його застосовують тільки для короткострокового прогнозування. Основний недолік цього методу полягає в ігноруванні криміногенних факторів та їх зміни в прогнозованому майбутньому. Тож прогнози злочинності, що базуються лише на лінійній екстраполяції, мають обмежене практичне значення.
   Експертна оцінка здійснюється з'ясуванням думки наукових і практичних працівників, спеціально відібраних за ознаками стажу, кваліфікації, кола інтересів і знань тощо, про майбутній стан злочинності, а також про процеси та явища, котрі інтенсивно впливають на її тенденції.
   Експертна оцінка може бути формалізована через розробку для її учасників матриць, які вимагають кількісної інтерпретації їхньої думки про можливі зміни та ранг ("вагу") впливових факторів, перелік яких дається за наявною шкалою.
   За допомогою методу експертних оцінок здійснюють, здебільшого, перспективне (довгострокове) прогнозування, що полягає в отриманні думок спеціалістів щодо можливих змін тенденцій і закономірностей злочинності на запланований період. Існують чітко визначені процедури збирання думок експертів, їх аналізу та розрахунку експертних оцінок.
   Найпопулярнішим є, так званий, дельфійський метод (метод Дельфі), розроблений у США. Згідно з цим методом, опитування експертів здійснюють у такий спосіб: запитання експертам ставлять так, щоб вони мали будь-яку кількісну характеристику; опитування здійснюється в кілька турів, під час яких питання та відповіді уточнюються; в разі відхилення прогнозів від думки більшості, експерти обґрунтовують свою думку. До експертизи можуть залучати додаткових експертів. Так формується мережа експертів, яких можна використати для повторної експертизи.
   Моделювання - це розробка системи математичних формул, які описують динаміку злочинності, беручи до уваги взаємодію комплексу факторів, які істотно впливають на неї. Моделювання як метод прогнозування злочинності передбачає модельно-кібернетичний експеримент, котрий полягає в перебуванні закономірностей функціонування об'єкта, що прослідковуються у визначених умовах за певний час.
   Позитивним аспектом цього методу є те, що він дає змогу абстрагуватися від дрібних і несуттєвих властивостей прогнозованого явища та зосередити увагу на найважливіших боках досліджуваного об'єкта.
   У дослідженнях соціальних процесів модель відображається часто в логічній або знаковій формі. Найбільш поширені математичні моделі.
   У кримінологічному прогнозуванні застосування математичних методів, зокрема й методів моделювання, обмежене. Це зумовлено складністю об'єкта прогнозування, відсутністю для побудови моделей достовірної інформації про розвиток соціальних процесів у часі, хоча б за кілька десятиліть.
   Модель у соціальному прогнозуванні - це спрощене математичне уявлення про певний суспільний процес.
   Вона може мати форму рівняння, таблиці, кривої, набору правил та ін. Найчастіше використовують трендові (екстраполяційні), рідше - факторні (аналітичні) моделі.
   Трендові моделі створюють для встановлення конкретного процесу як часового ряду кількісних даних, які можна екстраполювати в майбутнє за математичною формулою, тобто вирахувати кількісний вираз необхідного показника на дату прогнозування. Хоча для прогнозування придатними є багато математичних формул, на практиці прогнозистам доводиться мати справу лише з декількома типами змін, для кожної з яких дібрана відповідна функція.
   В основі побудови факторних моделей лежить виявлення механізму взаємодії різних чинників, залежності вихідних даних від групи початкових. При цьому використовують методи статистики, кібернетики, теорії прийняття рішень та ін. Цей вид моделей поки що рідко використовують у вітчизняній соціології.