9.12. Міліція як суб'єкт запобігання злочинам

   Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. відносить запобігання злочинам та іншим правопорушенням до основних обов'язків міліції. Згідно зі ст. 10 цього Закону, відповідно до поставлених перед нею завдань, міліція зобов'язана запобігати й припиняти злочини, виявляти сприятливі для них обставини і в межах своїх прав уживати заходів до їх усунення. Міністерство внутрішніх справ України розробило проект Наказу, що регламентує діяльність усіх підрозділів міліції щодо запобігання злочинності (див. тему 11).
   Органи міліції в процесі профілактичної діяльності мають право:
   - проводити бесіди;
   - застосовувати заходи адміністративно-правового впливу;
   - здійснювати віктимологічну профілактику;
   - вилучати речі, предмети, речовини, що заборонені до цивільного обігу чи зберігаються без відповідного дозволу;
   - контролювати збереження та використання зброї, боєприпасів й вибухових речовин;
   - вимагати обов'язкових перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої, господарської, фінансової, торгової діяльності;
   - проводити контрольні закупки, вилучення й дослідження зразків сировини та продукції.
   Особливістю профілактичної діяльності міліції є те, що поряд із гласними способами збирання інформації, заходами виховного та виховно-правового впливу застосовуються оперативно-розшукові (негласні) заходи.
   Виділимо основні етапи запобіжної роботи в міліції:
   1) розробка та реалізація загальних напрямів профілактики на основі аналізу рівня, структури й динаміки злочинності;
   2) конкретизація загальних напрямків до рівня вирішення конкретних завдань на кримінально найнебезпечніших територіях і об'єктах народного господарства, зокрема, на колективних підприємствах, установах й організаціях;
   3) індивідуально-виховна робота з особами, що перебувають на профілактичному обліку в органах внутрішніх справ;
   4) запобігання злочинам з боку осіб, про кримінальні наміри яких стало відомо;
   5) розкриття злочинів, запобігання злочинній діяльності з метою недопущення вчинення злочинних дій, а також недопущення вчинення нових злочинів;
   6) робота з особами, що були раніше засуджені, з метою не допустити вчинення нових злочинів.