4.2. Калецькіанське посткейнсіанство

   В 70-х рр. ХХ ст. в таких країнах як Англія, Канада, Італія та ін. формується так зване калецькіанське посткейнсіанство. Воно отримало свою назву від прізвища відомого польського вченого-економіста Міхала Калецького (1899-1970), який іще на початку 30-х рр., досліджуючи проблеми заощаджень, інвестицій і зайнятості, прийшов до висновків, які в більшості випадків були аналогічними до економічного вчення Дж. М. Кейнса, а в окремих – значно глибшими і змістовнішими. Саме творчий доробок М. Калецького разом із вченням Дж. Кейнса справив значний вплив на формування посткейнсіанства.
   М. Калецький виступив з різкою критикою неокласичної теорії ціноутворення і запропонував свою альтернативну теорію. На його думку, головним чинником ціни виступає не процес оптимізації на основі граничних величин, а ринкова (монопольна) влада фірми. Монопольна влада ж залежить від інтенсивності нецінових чинників, перебігу ділового циклу, сили і згуртованості профспілок. Теорія ціноутворення М. Калецького стала основою для багатьох сучасних неортодоксальних теорій ціни.
   Досліджуючи фактори, що впливають на розміри фірм, М. Калецький приходить до висновку, що вони визначаються не стільки об’ємами ринків збуту (класична теорія) чи економією на масштабах виробництва (неокласична теорія), скільки величиною власного капіталу власників (власника) фірми. А отже – найголовнішою умовою становлення підприємництва є саме розмір власного капіталу, „підприємницькі здібності” відіграють значно меншу роль ніж прийнято вважати.
   Альтернативною до некласичної є і теорія розподілу доходів М. Калецького. Згідно його теорії робітники фактично не роблять заощаджень, а вся їхня заробітна плата витрачається на споживання. Величина прибутків підприємців визначається їх інвестиційною активністю. Тому робітники витрачають те, що отримують, а підприємці отримують те, що витрачають. Інвестиційна активність, в свою чергу, зростає із часовим лагом (певним відставанням у часі) під впливом розширення обсягу заощаджень, зростання прибутків та скорочення капітальних запасів. Прибутки ж із часовим лагом залежать від інвестицій.
   Діловий, а отже і економічний цикл визначається, з одного боку, взаємодією інвестицій і прибутків, що є причиною економічної нестабільності (збільшується амплітуда коливань), а з іншого – взаємодією між інвестиціями і капітальним запасом – чинник стабілізації (обмежується амплітуда циклічних коливань).
   Для подальшого аналізу фаз циклу вводяться нові макроекономічні змінні, що безпосередньо пов’язані з інвестиційним процесом – інвестиційні замовлення, та амортизація. Конкретні фази циклу характеризуються співвідношенням між І – обсягами інвестицій, D – інвестиційними замовленнями та U – амортизацією:
   A) фаза пожвавлення: D>U, I<U;
   Б) фаза буму: I>U, це веде до зростання капітальних запасів, що з часовим лагом породжує скорочення інвестицій;
   B) фаза рецесії: D<U, I>U;
   Г) фаза депресії: I<U, це призводить до зменшення капітального запасу, що з часовим лагом породжує розширення інвестицій.
   Теорія інвестиційної активності та циклів М. Калецького в багатьох аспектах, таких як врахування прибутку, капітального запасу, амортизації, є більш багатшою ніж теорія Дж. М. Кейнса. Проте, вона не враховувала невизначеність майбутніх періодів та, зокрема, очікувань ділових кіл, які, в свою чергу, чинять значний вплив на інвестиційну активність.