3.2. Спрощена кейнсіанська макроекономічна модель

   Одним з перших кроків із формування кейнсіансько-неокласичного синтезу стала побудова спрощеної (базової) моделі Дж. М. Кейнса, запропонованої П. Семюелсоном в його відoмому підручнику „Економікс” (1948). Її іще називають „кейнсіанський хрест” або „45-градусна модель”.
   В даній моделі обсяг капіталовкладень (інвестицій) вважається заданим ззовні, а також приймається дещо інша гіпотеза відносно динаміки заощаджень і інвестицій. Функція споживання залежить від рівня національного доходу і вважається для простоти лінійною. Вона записується як:

C = a + c*Y,

   де C – обсяг споживання; Y – національний доход; c – гранична схильність до споживання; a – автономний обсяг споживання, що не залежить від обсягів національного доходу. Виходячи із заданої ззовні інвестиційної функції і використання „головного психологічного закону”, рівень національного доходу визначається як:

   де I –обсяг інвестицій.

   Спрощена модель піддається геометричній інтерпретації (рис. 1.1). На графіку використовувалися традиційні для неокласиків осі координат: на осі у відкладався сукупний попит (Y ‘), а на осі х – сукупна пропозиція, що визначається рівнем національного доходу (Y). Рівність попиту і пропозиціївідображає бісектриса OO’. Інвестиційна функція, що задається ззовні відображає пряма I, а функція споживання – C. Сукупний попит складається ізспоживання і інвестицій. Точка  z в якій лінія сукупного попиту перетинає бісектрису відображає собою точку рівноваги на товарному ринку, якій  відповідає рівноважний рівень національного доходу (Y_z).

   Вводячи в вихідну модель приріст інвестицій (∆I), витрати держави (G) та враховуючи зовнішню торгівлю (NX), можна отримати розширену кейнсіанську модель (рис. 1.2).

   Спрощена модель, жертвуючи аналізом фінансової сфери змогла чітко і ясно викласти основний принцип визначення рівноважного рівня національного доходу та наглядно проілюструвати фундаментальну ідею кейнсіанства про можливість економічної рівноваги з неповною зайнятістю.