3.1. Головна мета кейнсіансько-неокласичного синтезу

   Дж. Хікс і Е. Хансен не лише зробили вагомий внесок в створення теорії циклічності, вони також були одними із ініціаторів поєднання сильних сторін кейнсіанського економічного вчення і неокласичної теорії – формування кейнсіансько-неокласичного синтезу. Активну участь в цьому процесі взяли також лауреати нобелівської премії американські економісти Пол Ентоні Семюелсон (р. нар. 1915) і Лоуренс Р. Клейн (р. нар. 1920).
   При формуванні кейнсіансько-неокласичного синтезу переслідувалася мета: усунути деякі нечіткі, неоднозначні і суперечливі місця вчення Дж. М. Кейнса; поєднати мікроекономічний аналіз неокласиків і макроекономічний аналіз кейнсіанства; а також в певній мірі здійснити універсалізацію останнього. Неокласичний синтез повинен був дати адекватну відповідь на виклики часу. В умовах економічного піднесення головною проблемою ставав не попит, а нагромадження ресурсів. Економічне піднесення супроводжувалося інфляцією і носило нестабільний характер. Звідси поставала проблема більш загальної концепції регулювання економіки, придатної для умов не лише спаду, але і економічного зростання.
   З кейнсіанства „синтез” узяв дослідження ефективного попиту, умов реалізації, що визначають реальний рівень виробництва, теорію економічних циклів і антициклічну політику. З неокласичної теорії – теорію факторів виробництва, теорію розподілу, моделі економічного прогнозування.