§ 5. Землекористування сільськогосподарських кооперативів

   Розвиток кооперативного руху за Указом Президента України “Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах” від 19 грудня 2000 р. № 1348/2000 визнано “одним із важливих напрямів реалізації структурних змін в економіці України та формування її багатоукладності”. Земельна та аграрна реформи, а головне — радикалізація відносин земельної власності в Україні сприяли відновленню справді демократичних принципів в організації та діяльності сільськогосподарських кооперативів. За їх сучасним значенням та характером землекористування (пріоритетної категорії земель сільськогосподарського призначення) сільськогосподарські кооперативи посідають провідне місце серед інших кооперативів (житлових, садівницьких, гаражних тощо). Безпосередні юридичні засади розвитку за нових економічних умов кооперативних відносин створив Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 р., який діє зі змінами, внесеними Законом України від 2 листопада 2000 р..
   Сільськогосподарські кооперативи можуть бути виробничі та обслуговуючі. Відносини землекористування найхарактерніші для сільськогосподарських виробничих кооперативів.
   Сільськогосподарський виробничий кооператив — це юридична особа, яка створюється як добровільне об'єднання громадян України (переважно селян) для спільного ведення сільськогосподарської (та іншої законної) діяльності, основаної на праці його членів з використання земель сільськогосподарського призначення (власних, членів кооперативу, орендованих) з метою полегшення та кращої організації праці з вирощування (виготовлення) сільськогосподарської та іншої товарної продукції. Для цих кооперативів землі сільськогосподарського призначення виступають як основний і незамінний засіб виробництва сільськогосподарської продукції, повною мірою проявляються й інші особливості цих земель.
   На превеликий жаль, на сучасний момент земельні відносини в сільськогосподарських кооперативах законодавчо врегульовано неповно.
   Земельний кодекс України 2001 р. не виділив окремо цього важливого суб'єкта аграрного землекористування, що справедливо можна віднести до одного з істотних недоліків Кодексу. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію присвятив землям кооперативу лише ст. 22 з відсильною нормою до Земельного кодексу України та законів України стосовно регламентації земельних відносин у кооперативах.
   У системі відносин у сільськогосподарських кооперативах земельні відносини є базовими. Тому їх чітка законодавча регламентація має важливе значення. При цьому слід враховувати такі специфічні ознаки сільськогосподарських кооперативів, як: 1) ведення сільськогосподарської діяльності (з використанням земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва) або обслуговування її потреб; 2) те, що вони перебувають, як правило, у сільській місцевості; 3) задоволення потреб переважно сільського населення.
   Земельні масиви в сучасних сільськогосподарських кооперативах утворилися здебільшого внаслідок реструктуризації колгоспів та колективних сільськогосподарських підприємств, розпаювання їх земель та використання земельних паїв колишніми членами.
   Використання селянами земельних ділянок, одержаних ними у процесі паювання на праві приватної власності, одноособово юридично можливо, але за умов загальної кризи в АПК практично не завжди реально. Тому з метою ефективнішого за цих умов колективного господарювання вони можуть об'єднувати свої земельні ділянки, вносячи їх як земельний пайовий внесок у створення та функціонування сільськогосподарського виробничого кооперативу.
   Правові підстави внесення такого земельного пайового внеску можуть бути різними: а) передача у власність кооперативу; б) передача в оренду кооперативу; в) об'єднання часток (паїв) осіб, які вийшли з агроформувань і бажають створити сільськогосподарський кооператив.
   Крім того, кооператив може придбати певні земельні площі на основі цивільно-правових договорів, зокрема договору купівлі-продажу. Громадяни — власники земельних ділянок можуть продати їх сільськогосподарському кооперативу.
   Конкретний порядок, підстави та умови цієї передачі мають бути встановлені ЗК України, спеціалізовані в кооперативному законодавстві та конкретизовані в статутах конкретних сільськогосподарських кооперативів.
   Сільськогосподарські кооперативи, у першу чергу виробничі, як юридичні особи, можуть мати землі сільськогосподарського призначення на праві власності.
   Право власності на землі сільськогосподарських кооперативів може виникати різними юридичними способами, а саме:
   1) шляхом внесення до статутного фонду кооперативу земельних ділянок тих осіб, які є засновниками кооперативу;
   2) шляхом придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни та за іншими цивільно-правовими угодами.
   Юридична природа власності на землі в сільськогосподарському кооперативі залишається дискусійною. Професор В. І. Семчик небезпідставно послідовно відстоює колективну природу цієї власності. Проте, відсутність такої юридичної форми власності в сучасному законодавстві України дає можливість говорити лише про колективну сутність відносин кооперативної власності як про економічну категорію, яка відповідає колективній формі організації праці в сільськогосподарських виробничих кооперативах. А законодавчо йдеться про приватну власність кооперативу на землі сільськогосподарського призначення як юридичної особи.
   Реалізація права власності на землі сільськогосподарського призначення та основні засади їх використання у кооперативах мають бути врегульовані в Земельному кодексі України та в законах про сільськогосподарські кооперативи (виробничі та обслуговуючі).
   Право власності кооперативу на землі зберігається за ним і в разі входження його до кооперативних об'єднань.
   Сільськогосподарські кооперативи можуть використовувати також орендовані ними землі. Нині ця форма кооперативного землекористування досить поширена.
   Земельне законодавство має передбачати порядок розпорядження землею кооперативу при його ліквідації.
   Члени сільськогосподарського виробничого кооперативу (фізичні особи) теж можуть мати земельні ділянки у власності. Поки що це їх право законодавчо чітко не визначено, але воно випливає з порядку вступу до кооперативу та з сутності прав та обов'язків членів кооперативу.
   Вступаючи до кооперативу, особа, яка бажає стати його членом, робить вступний та пайовий внески. Останні, ймовірно, можуть бути як майновими, так і земельними. Колишні члени колгоспів і колективних сільськогосподарських підприємств, що одержали свої земельні паї у процесі реструктуризації зазначених структур, мають право вільно розпоряджатися ними. Відповідно до Указу Президента України “Про захист прав власників земельних часток (паїв)” від 21 квітня 1998 р. власники земельних паїв мають право відчужувати їх шляхом купівлі-продажу, а переважне право на їх придбання мають сільськогосподарські кооперативи.
   Власник земельного паю (точніше — земельної ділянки, одержаної внаслідок паювання) має право передати цей пай частково сільськогосподарському кооперативу, а частково залишити його у своїй приватній власності, будучи членом кооперативу.
   Члени сільськогосподарського кооперативу повинні мати право і на одержання безоплатно у власність земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у розмірі земельної частки (паю).
   Члени сільськогосподарського кооперативу можуть одержати земельні ділянки також на основі цивільно-правових угод і у такий спосіб стати їх власниками. У майбутньому цей спосіб набуття права земельної власності переважатиме.
   У разі виходу з кооперативу член кооперативу повинен мати право на отримання земельного паю в натурі або його грошового еквіваленту.
   Члени сільськогосподарських кооперативів мають право передавати належні їм земельні ділянки в оренду, у тому числі і кооперативам.
   Члени сільськогосподарських кооперативів мають певну систему земельних прав, зокрема: а) брати участь (через органи управління кооперативом) у визначенні конкретних форм і методів раціонального використання земель кооперативом; б) на одержання допомоги від кооперативу в обробітку власних земельних ділянок; в) на користування іншими послугами кооперативу; г) на одержання кооперативних виплат; ґ) на одержання частки доходу на земельний пай (додатковий пай); д) на одержання земельного паю у разі виходу з кооперативу (в порядку і строки, визначені Статутом кооперативу).
   Обов'язки членів сільськогосподарських кооперативів основані на членстві у виробничих та обслуговуючих кооперативах.
   Члени сільськогосподарських виробничих кооперативів зобов'язані брати участь своєю особистою працею у всіх процесах з використання земель сільськогосподарського призначення для спільного виробництва продукції сільського господарства, а також рибного і лісового господарства. Це їх головний обов'язок. Його конкретизація має бути проведена в статутах сільськогосподарських виробничих кооперативів та правилах внутрішнього розпорядку.
   Члени сільськогосподарських виробничих кооперативів зобов'язані брати участь у роботі їх органів управління, у тому числі при вирішенні проблеми раціонального використання сільськогосподарських угідь, охорони ґрунтів, вирішенні земельних спорів тощо.