Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР» (28 жовтня 1989 р.) (Витяг)

   Українська РСР визнає життєдайність та суспільну цінність усіх національних мов і беззастережно гарантує своїм громадянам національно-культурні та мовні права, виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення та зміцнення дружби народів.
   Українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу.
   Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності.
   Виховувати у громадян, незалежно від їхньої національної належності, розуміння соціального призначення української мови як державної в Українській РСР, а російської мови як мови міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР - обов'язок державних, партійних, громадських органів та засобів масової інформації республіки. Вибір мови міжособового спілкування громадян Української РСР є невід'ємним правом самих громадян.

І. Загальні положення

   Стаття 1. Завдання законодавства про мови в Українській РСР
   Законодавство Української РСР про мови має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української та інших мов, якими користується населення республіки, в державному, економічному, політичному і громадському житті, охорону конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її культури і мови, дальшого зміцнення дружби і співробітництва народів Союзу РСР.
   Стаття 2. Державна мова Української РСР
   Відповідно до Конституції Української РСР державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова.
   Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.
   Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські органи, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею.
   Стаття 3. Мови інших національностей в Українській РСР
   Українська РСР створює необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей в республіці.
   В роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ, організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови.
   У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнятна для всього населення.
   Стаття 4. Мови міжнаціонального спілкування
   Мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є українська, російська та інші мови.
   Українська РСР забезпечує вільне користування російською мовою як мовою міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР.
   Стаття 5. Право громадян користуватися будь-якою мовою
   Громадянам Української РСР гарантується право користуватися своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою.
   Громадянин вправі звертатися до державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою або мовою, прийнятною для сторін.
   Відмова службової особи прийняти і розглянути звернення громадянина з посиланням на незнання мови його звернення тягне за собою відповідальність за чинним законодавством.
   Рішення по суті звернення оформляється українською мовою чи іншою мовою роботи органу або організації, до якої звернувся громадянин. За бажанням громадянина таке рішення може бути видане йому в перекладі російською мовою.
   Стаття 6. Обов'язок службових осіб володіти мовами роботи органів і організацій
   Службові особи державних, партійних, громадських органів, установ і організацій повинні володіти українською і російською мовами, а в разі необхідності - і іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків.
   Незнання громадянином української або російської мови не є підставою для відмови йому у прийнятті на роботу. Після прийняття на роботу службова особа повинна оволодіти мовою роботи органу чи організації в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків.
   Стаття 7. Охорона фондів і пам'яток мов
   Українська РСР забезпечує примноження і схоронність фондів і пам'яток української мови, інших національних мов в науково-дослідних установах, архівах, бібліотеках, музеях, а також їхню охорону та використання.
   Стаття 8. Захист мов
   Будь-які привілеї чи обмеження прав особи за мовною ознакою, мовна дискримінація неприпустимі.
   Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення української або інших мов в офіційних документах і текстах, створення перешкод і обмежень у користуванні ними, проповідь ворожнечі на мовному грунті тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
   Стаття 11. Мова роботи, діловодства і документації
   В Українській РСР мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова.
   У випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього Закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї ж статті,- мова, прийнятна для населення даної місцевості.
   Стаття 13. Мова технічної і проектної документації
   Технічна і проектна документація в Українській РСР виготовляється українською або російською мовою.
   Стаття 14. Мова документів, які посвідчують статус громадянина Української РСР
   Офіційні документи, які посвідчують статус громадянина, - паспорт, трудова книжка, документи про освіту, свідоцтво про народження, про одруження, а також документи про смерть особи виконуються українською і російською мовами.
   Стаття 17. Мова у сфері обслуговування
   В Українській РСР у всіх сферах обслуговування громадян вживається українська або інша мова, прийнятна для сторін.
   Стаття 18. Мова судочинства
   Судочинство в Українській РСР здійснюється українською мовою.
   У випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього Закону, судочинство може здійснюватись національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї ж статті,- мовою, прийнятною для населення даної місцевості.
   При розгляді в судах кримінальних і цивільних справ особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою судочинства, забезпечується право ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача, право виступати в суді рідною мовою.
   Слідчі і судові документи вручаються особам, які беруть участь у справі, на їхню вимогу, в перекладі рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

III. Мова освіти, науки, інформатики і культури

   Стаття 25. Мова виховання та одержання освіти
   Вільний вибір мови навчання є невід'ємним правом громадян Української РСР.
   Українська РСР гарантує кожній дитині право на виховання і одержання освіти національною мовою. Це право забезпечується створенням мережі дошкільних установ та шкіл з вихованням і навчанням українською та іншими національними мовами.
   Стаття 26. Мова виховання в дитячих дошкільних установах
   В Українській РСР виховання в дитячих дошкільних установах, в тому числі в дитячих будинках, ведеться українською мовою.
   У місцях компактного проживання громадян інших національностей можуть створюватись дитячі дошкільні установи, де виховання дітей ведеться їхньою національною або іншою мовою.
   В дитячих дошкільних установах в разі необхідності можуть створюватись окремі групи, в яких виховання ведеться іншою мовою, ніж в установах в цілому.
   Стаття 27. Мова навчання і виховання в загальноосвітніх школах
   В Українській РСР навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах ведеться українською мовою.
   У місцях компактного проживання громадян інших національностей можуть створюватись загальноосвітні школи, навчальна і виховна робота в яких ведеться їхньою національною або іншою мовою.
   У випадках, передбачених у частині третій статті 3 цього Закону, можуть створюватись загальноосвітні школи, в яких навчальна і виховна робота ведеться мовою, спільно визначеною батьками школярів.
   У загальноосвітніх школах можуть створюватись окремі класи, в яких навчальна і виховна робота ведеться відповідно українською мовою або мовою населення іншої національності.
   Вивчення в усіх загальноосвітніх школах української і російської мов є обов'язковим.
   Порядок вивчення української мови особами, які прибули з інших союзних республік, або їх звільнення від її вивчення визначається Міністерством народної освіти Української РСР.
   Стаття 28. Мова навчання в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах
   В Українській РСР навчальна і виховна робота в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах ведеться українською мовою, а у випадках, передбачених частинами другою і третьою статті 3 цього Закону, поряд з українською - і національною мовою більшості населення.
   Для підготовки національних кадрів в цих закладах можуть створюватись групи з навчанням в них відповідною національною мовою.
   В цих навчальних закладах можуть створюватись групи і з російською мовою навчання для громадян Української РСР, які поряд з українською і російською мовами вивчали в загальноосвітніх школах і національну мову, для громадян з інших союзних республік та іноземних громадян, а також у випадках, визначених відповідними органами державного управління. Цими ж органами визначаються й навчальні заклади з російською мовою навчання.
   В усіх групах з російською мовою навчання та неукраїномовних навчальних закладах, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування, забезпечується вивчення української мови.
   Стаття 35. Мова оголошень і повідомлень
   Тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т.ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.
   Стаття 36. Мова маркування товарів
   Маркування товарів, етикетки на товарах, інструкції щодо користування товарами, виробленими в Українській РСР, виконуються українською мовою.
   Маркування товарів для вивозу за межі Української РСР здійснюється українською або російською мовою.
   Назви у товарних знаках подаються українською мовою і іншими мовами не перекладаються.

V. Мова назв

   Стаття 37. Мова назв державних, партійних і громадських органів і організацій
   Офіційні назви державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій утворюються і подаються українською мовою. З правого боку (або внизу) ці назви можуть подаватися в перекладі іншою мовою.
   Стаття 38. Мова топонімів і картографічних видань
   В Українській РСР топоніми (назви населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, вулиць, майданів, річок і т. ін.) утворюються і подаються українською мовою. Топоніми можуть передаватись також національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості.
   Відтворення українських топонімів іншими мовами здійснюється у транскрипції.
   Топоніми з-поза меж Української РСР подаються українською мовою у транскрипції з мови оригіналу.
   Картографічні видання, призначені для використання в Українській РСР, готуються і публікуються українською мовою.
   Стаття 39. Мова власних імен
   Громадяни Української РСР користуються правом іменуватись згідно з національними традиціями, їхні імена передаються з національної мови українською мовою у транскрипції.

VI. Сприяння національно-культурному розвиткові українців, які проживають за межами Української РСР

   Стаття 40. Сприяння національно-культурному розвиткові  українців, які проживають за межами Української РСР
   На основі угод з іншими союзними республіками Українська РСР сприяє національно-культурному розвиткові українців, які проживають в цих республіках.
   Українська РСР подає згідно з нормами міжнародного права всебічну допомогу, за їх бажанням, освітнім школам, науковим установам, національно-культурним товариствам українців, громадянам українського походження, які проживають в зарубіжних країнах, у вивченні української мови та проведенні наукових досліджень з українознавства, сприяє навчанню громадян українського походження в навчальних закладах Української РСР.

   Голова Президії Верховної Ради Української РСР В. Шевченко
   Секретар Президії Верховної Ради Української РСР М. Хоменко