|
Кримінальний кодекс Української РСР (1960 р.) (Витяг) ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА ГЛАВА І. Загальні положення Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу
Кримінальний кодекс Української РСР має завданням охорону радянського суспільного і державного ладу, соціалістичної власності, особи та прав громадян і всього соціалістичного правопорядку від злочинних посягань.
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинними, і встановлює покарання, що підлягають застосуванню до осіб, які вчинили злочини.
Стаття 2. Кримінальний кодекс Української РСР і загальносоюзне кримінальне законодавство
Кримінальний кодекс Української РСР приймається на підставі статті 19 Конституції Української РСР, відповідно до Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік.
Загальносоюзні закони про кримінальну відповідальність за державні і військові злочини, а також загальносоюзні закони, що визначають відповідальність за інші злочини, спрямовані проти інтересів Союзу РСР, підлягають включенню до цього Кодексу. До включення загальносоюзних кримінальних законів у Кримінальний кодекс Української РСР ці закони підлягають безпосередньому застосуванню.
Стаття 3. Підстави кримінальної відповідальності
Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Кримінальне покарання застосовується тільки за вироком суду. ГЛАВА ІІ. Межі чинності Кримінального кодексу Стаття 4. Чинність Кримінального кодексу щодо діянь, вчинених на території Української РСР
Усі особи, які вчинили злочини на території Української РСР, підлягають відповідальності на підставі цього Кодексу.
Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які згідно з чинними законами і міжнародними угодами не підсудні в кримінальних справах радянським судовим установам, в разі вчинення цими особами злочину на території Української РСР, вирішується дипломатичним шляхом.
Стаття 5. Чинність Кримінального кодексу щодо діянь, вчинених за межами СРСР
Громадяни СРСР, які вчинили злочини за межами СРСР, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо вони притягнуті до кримінальної відповідальності або віддані до суду на території Української РСР.
На тих же підставах несуть відповідальність перебуваючі в СРСР особи без громадянства, які вчинили злочини за межами СРСР.
Якщо названі особи за вчинені злочини зазнали покарання за кордоном, суд може відповідно пом'якшити призначене їм покарання або повністю звільнити винного від відбування покарання.
Іноземці за злочини, вчинені поза межами СРСР, підлягають відповідальності за радянськими кримінальними законами у випадках, передбачених міжнародними угодами.
Стаття 6. Чинність кримінального закону в часі
Злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння.
Закон, що усуває караність діяння або пом'якшує покарання, має зворотну силу, тобто поширюється також на діяння, вчинені до його видання.
Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має. ГЛАВА IV. Про покарання Стаття 22. Мета покарання
Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил соціалістичного співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність.
Стаття 23. Види покарань
До осіб, які вчинили злочини, можуть застосовуватись такі основні покарання:
1) позбавлення волі;
2) заслання;
3) вислання;
4) виправні роботи без позбавлення волі;
5) позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;
6) штраф;
7) громадська догана.
До військовослужбовців строкової служби може також застосовуватися покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон.
Крім основних покарань, до засуджених можуть застосовуватися такі додаткові покарання:
1) конфіскація майна;
2) позбавлення військового або спеціального звання;
3) позбавлення батьківських прав.
Заслання, вислання, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф можуть застосовуватись не тільки як основні, але й як додаткові покарання.
Стаття 24. Виняткова міра покарання - смертна кара
Як виняткова міра покарання, до її повного скасування, допускається застосування смертної кари - розстрілу - за зраду батьківщини (стаття 56), шпигунство (стаття 57), терористичний акт (статті 58 і 59), диверсію (стаття 60), бандитизм (стаття 69), умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, зазначених у статтях кримінальних законів Союзу РСР і статтях 93 та 234 пункт “в” цього Кодексу, які встановлюють відповідальність за умисне вбивство, а у воєнний час або у бойовій обстановці - і за інші особливо тяжкі злочини, у випадках, спеціально передбачених законодавством Союзу РСР.
Не можуть бути засуджені до смертної кари особи, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, і жінки, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку. Смертну кару не може бути застосовано до жінки, яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку.
Стаття 25. Позбавлення волі
Позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до десяти років, а за особливо тяжкі злочини і для особливо небезпечних рецидивістів, у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і цим Кодексом, - не більше п'ятнадцяти років.
При призначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, строк позбавлення волі не може перевищувати десяти років.
Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправно-трудовій колонії або в тюрмі, а неповнолітні - в трудовій колонії для неповнолітніх.
Позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі на весь строк покарання або частину його може бути призначене судом особам, які вчинили тяжкі злочини, а також особливо небезпечним рецидивістам. Особам, які відбули не менше половини строку тюремного ув'язнення, при умові зразкової їх поведінки, тюремне ув'язнення може бути за призначенням суду замінено триманням в колонії. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА ГЛАВА І. Державні злочини 1. Особливо небезпечні державні злочини Стаття 56. Зрада батьківщини
Зрада батьківщини, тобто діяння, умисно вчинене громадянином СРСР на шкоду державній незалежності, територіальній недоторканності або воєнній могутності СРСР: перехід на бік ворога, шпигунство, видача державної або військової таємниці іноземній державі, втеча за кордон або відмова повернутися з-за кордону в СРСР, подання іноземній державі допомоги в проведенні ворожої діяльності проти СРСР, а так само змова з метою захоплення влади, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.
Не підлягає кримінальній відповідальності громадянин СРСР, завербований іноземною розвідкою для проведення ворожої діяльності проти СРСР, якщо він на виконання одержаного злочинного завдання ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам влади про свій зв'язок з іноземною розвідкою.
Стаття 57. Шпигунство
Передача, а так само викрадення або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх агентурі відомостей, що становлять державну чи військову таємницю, а також передача або збирання за завданням іноземної розвідки інших відомостей для використання їх на шкоду інтересам СРСР, якщо шпигунство вчинене іноземцем або особою без громадянства, - карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.
Стаття 58. Терористичний акт
Вбивство державного чи громадського діяча або представника влади, вчинене у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, з метою підриву або ослаблення Радянської влади, -карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.
Тяжке тілесне ушкодження, заподіяне з тією ж метою державному чи громадському діячеві або представникові влади в зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Стаття 59. Терористичний акт проти представника іноземної держави
Вбивство представника іноземної держави з метою провокації війни або міжнародних ускладнень - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.
Тяжке тілесне ушкодження, заподіяне тим самим особам з тією ж метою, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Стаття 60. Диверсія
Зруйнування або пошкодження вибухом, підпалом чи іншим способом підприємств, споруд, шляхів і засобів сполучення, засобів зв'язку або іншого державного чи громадського майна, вчинення масових отруєнь або поширення епідемій та епізоотій з метою ослаблення Радянської держави - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або смертною карою з конфіскацією майна.
Стаття 61. Шкідництво
Дія або бездіяльність, спрямована до підриву промисловості, транспорту, сільського господарства, грошової системи, торгівлі або інших галузей народного господарства, а так само діяльності державних органів чи громадських організацій з метою ослаблення Радянської держави, якщо це діяння вчинено шляхом використання державних чи громадських установ, підприємств, організацій або шляхом протидіяння їх нормальній роботі, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Стаття 62. Антирадянська агітація і пропаганда
Агітація або пропаганда, проваджена з метою підриву чи ослаблення Радянської влади або вчинення окремих особливо небезпечних державних злочинів, поширювання з тією ж метою наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, а так само розповсюдження або виготовлення чи зберігання з тією ж метою літератури такого ж змісту, - карається позбавленням волі на строк від шести місяців до семи років або засланням на строк від двох до п'яти років.
Ті самі дії, вчинені особою, раніше засудженою за особливо небезпечні державні злочини, а так само вчинені у воєнний час, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Стаття 63. Пропаганда війни
Пропаганда війни, в якій би формі вона не велася, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Стаття 64. Організаційна діяльність, спрямована до вчинення особливо небезпечних державних злочинів, а так само участь в антирадянській організації
Організаційна діяльність, спрямована до підготовки або до вчинення особливо небезпечних державних злочинів, до створення організації, що має на меті вчинити такі злочини, а так само участь в антирадянській організації - караються відповідно за статтями 56-63 цього Кодексу.
Стаття 65. Особливо небезпечні державні злочини, вчинені проти іншої держави трудящих
В силу міжнародної солідарності трудящих особливо небезпечні державні злочини, вчинені проти іншої держави трудящих, - караються відповідно за статтями 56-64 цього Кодексу. 2. Інші державні злочини Стаття 65. Порушення національної і расової рівноправності
Пропаганда або агітація з метою викликати расову чи національну ворожнечу або розбрат, а так само пряме чи посереднє обмеження прав або встановлення прямих чи посередніх переваг громадян залежно від їх расової або національної приналежності - караються позбавленням волі на строк від шести місяців до трьох років або засланням на строк від двох до п'яти років. ГЛАВА X. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я Стаття 206. Хуліганство
Хуліганство, тобто дії, які грубо порушують громадський порядок і виражають явну зневагу до суспільства, - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк.
Злісне хуліганство, тобто ті ж дії, поєднані з опором представнику влади чи представнику громадськості, який виконує обов'язки по охороні громадського порядку, або такі, що за своїм змістом відзначалися винятковим цинізмом чи зухвальством, або вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи особливо небезпечним рецидивістом, - карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
Стаття 207. Знищення і зруйнування пам'яток культури
Умисне знищення, зруйнування чи зіпсування пам'яток культури або природних об'єктів, взятих під охорону держави, - карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до одного року або штрафом у розмірі до трьохсот карбованців.
Стаття 208. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у заняття жебрацтвом, проституцією, азартними іграми, а так само використання неповнолітніх для цілей паразитичного існування, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років.
Стаття 209. Створення групи, що заподіює шкоду здоров'ю громадян.
Створення групи, діяльність якої, що провадиться під приводом проповідування релігійних віровчень або під іншим приводом, поєднана з заподіянням шкоди здоров'ю громадян або статевою розпустою, а так само керівництво такою групою або втягнення до неї неповнолітніх, -караються позбавленням волі на строк до п'яти років з засланням на той же строк або без такого. ДОДАТОК Перелік майна, що не підлягає конфіскації за суловим вироком І. Не підлягають конфіскації такі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудженого, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні:
1. Житловий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, якщо засуджений та його сім'я постійно в ньому проживають;
2. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні засудженому і особам, які перебувають на його утриманні:
а) одяг - на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок - два зимових плаття), один літній костюм (для жінок - два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки і одна тепла хустка (або шаль);
б) взуття в кількості однієї пари шкіряної, однієї пари гумової і пари валянок на кожну особу;
в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;
г) постіль (матрац, подушка, дві простині, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушники на кожну особу;
д) необхідний кухонний посуд;
е) меблі - по одному ліжку та стільцю (або табуретці) на кожну особу, один стіл, одна шафа і одна скриня на сім'ю;
ж) всі дитячі речі;
3. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання засудженому, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, -на три місяці, а для осіб, які займаються сільським господарством, -до нового врожаю;
4. Паливо, потрібне засудженому, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення на протязі шести місяців;
5. Одна корова, а при відсутності корови - одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця, чи свиня - у осіб, які займаються сільським господарством;
6. Корм для худоби, яка не підлягає конфіскації,- в кількості, потрібній до вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів;
7. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та незнятий урожай - у осіб, які займаються сільським господарством;
8. Сільськогосподарський інвентар - у осіб, які займаються сільським господарством;
9. Знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, а також потрібні для особистих професійних занять засудженого інструменти, приладдя і книги, за винятком випадків, коли суд позбавив засудженого права займатися даною діяльністю;
10. Пайові внески до кооперативних організацій (крім дачнобудівних кооперативів) та сільськогосподарських артілей.
Примітка. Пайові внески до житлобудівних кооперативів можуть бути конфісковані в разі, коли спорудження будинку ще не закінчено.
11. В разі конфіскації частки засудженого в спільному майні селянського двору (колгоспного чи одноосібного) розмір його частки визначається після виключення з цього майна того, що не підлягає конфіскації.
|
