Заява Українського клубу Польського сейму у Варшаві з приводу анексії Східної Галичини буржуазною Польщею (24 березня 1923 р.)

   Варшава, 24. III. Український клуб Польського сейму склав для польської преси повідомлення з приводу передачі Польщі Східної Галичини. Одначе жодна польська газета, за винятком жаргонної єврейської преси, цього повідомлення не надрукувала. Наводимо це повідомлення цілком:
   “Офіціальне повідомлення українських парламентських представників у польському сеймі і сенаті, що до визнання державами Антанти так званих східних кордонів Польщі. В часи панування великої ідеї самовизначення народів, коли цілий ряд пригноблених народів утворив власні національні держави, українські землі Волинь, Холм-щина, Полісся і ін. опинились відірваними сторонніми силами від рідного етнічного коріння великої Української землі, без згоди на те українського населення, котре в цих землях становить абсолютну більшість.
   Постійний і повний хазяїн цих земель -українське населення, ніколи не відмовлявся од своїх елементарних прав на самовизначення і разом з тим від одвічної єдності зі всіма етнічними українськими землями, в тому числі з Буковиною і Закарпатською Україною, а також і од своєї національної єдності зі всім українським народом. На протязі всього свого історичною шляху український народ з непереможною силою прагнув до цілковитого об'єднання всіх етнічних українських земель в єдину Українську державу. З особливою силою прагнення це виявилося останніми часами. Всякі спроби сторонніх сил стримати це прагнення і поділити українські землі є насильство, котрого український народ санкціонувати не буде. Таким насильством над українським народом є визнання державами Антанти так званих східних кордонів Польщі, бо постанова Антанти відбулась без участі і без згоди українського народу. Це визнання польських кордонів, бувши насильницьким актом над живим тілом українського народу, не утворить миру у Східній Європі, особливо на українських землях, де боротьба набере хіба ще жахливіших форм, ніж були досі”.

   Газ. “Вісті ВУЦВК”, № 65.
   Харків, 25 березня 1923 р.