Постанова Раднаркому УСРР про ознаки, які визначали селянське господарство як куркульське

І.

   Підтвердити нижчезазначену постанову, ухвалену Головою РНК УСРР тов. Чубарем (умовно).
   “Постанова РНК УСРР “Про ознаки куркульських господарств, на які ширяться правила Кодексу законів про працю УСРР”. Рада Народних Комісарів УСРР постановила:
   1. Встановлюючи ознаки куркульських господарств, що на них шириться Кодекс законів про працю УСРР зі змінами та додатками, що їх передбачено постановою ЦБК і РНК СРСР з 20 лютого 1929 р. “Про порядок прикладання Кодексу законів про працю в куркульських господарствах” (36. зак. СРСР 1929 р. № 16, арт. 117), визнати, що до куркульських господарств відносяться всі селянські господарства при наявності в господарстві одної з нижчеперелічених ознак:
   а) якщо в господарстві систематично вживається наймана праця для сільськогосподарських робіт, або в кустарних промислах та підприємствах в такому розмірі, що тягне за собою позбавлення виборчих прав за арт. 4-м постанови ВУЦВК і РНК УСРР з 3 жовтня 1928 р. “Про вибори до Рад” (36. Уз. УСРР за 1928 р. № 27, арт. 238);
   б) якщо в господарстві є млин, олійниця, круподерня, просорушка, вовночухральня, шаповальня, терковий заклад, сушарня, шкіряний завод, цегельня або інше промислове підприємство - під умовою вживання в перелічених підприємствах живої тяглової сили та механічних двигунів, а так само, якщо в господарстві є вітряк, або водяний млин з двома й більш поставами;
   в) коли господарство систематично здає в найм сільськогосподарські машини з механічними двигунами:
   г) коли господарство здає в найм постійно або на сезон окремі устатковані помешкання під житло або підприємство;
   д) коли члени господарства займаються торгівлею, лихварством, комерційним посередництвом або мають інші нетрудові прибутки (в тому числі служники релігійних культів), а також, коли будь-хто з членів господарства вибирає реєстраційне посвідчення на ведення промислового підприємства.
   2. Господарства, що їх перелічено у п. “в” і “г” арт. 1-го, вважаються за куркульські в тому разі, коли при вирахуванні прибутку, що його оподатковується сільськогосподарським податком, до них застосовано відсоткові надвишки і якщо прибуток від здачі в найм складних сільськогосподарських машин та помешкань перевищує 250 крб. на місяць, ураховуючи сезонність роботи.
   3. Селянські господарства, в яких немає ознак, перелічених у арт. 1-му, відносяться до куркульських, коли до них застосовано індивідуальний порядок визначення прибутку, що його оподатковується єдиним с/г податком.
   4. Кодекс законів про працю повністю прикладається на ці господарства, що підпадають під одну з ознак, назначених в арт. 1-му цієї постанови і в яких розмір прибутку, що його вираховано для оподаткування єдиним с/г податком, становить більш як 300 крб. на їдця, але не менш як 1500 крб. на господарство.
   5. Облік та складання списків господарств, що 'їх зазначено в арт. 1 -4-му цієї постанови, покладається на сільські Ради. Списки складаються окремо як для господарств куркульського, так і підприємницького типу.
   6. Доручити РНК АМСРР і округовим виконавчим комітетам вжити заходів до негайного запровадження цієї постанови до життя.
   7. Доручити НКПраці УСРР, за погодженням з ВУРПС та НКЗемсправ УСРР видати інструкцію па підставі цієї постанови.

II.

   8. Ця постанова видається на підставі постанови РНК СРСР з 21 травня 1929 р. “Про ознаки куркульських господарств, на яких повинно прикладати Кодекс законів про працю” (36. зак. СРСР 1929 р. № 34, арт. 301) і на скасування своєї постанови з 19 червня 1928 р. “Про селянські господарства, що вживають найману працю, на які ширяться правила Кодексу законів про працю УСРР” (36. Уз. УСРР 1928 р. № 15, арт. 138).

   Голова Ради Народних Комісарів УСРР Чубар В. Я.
   Секретар Ради Народних Комісарів УСРР Яворський Ю. Є.