Статут Української Національної Ради, прийнятий у Львові (18 жовтня 1918 р.)

   § 1. Українська Національна Рада є Конституантою тієї частини українського народу, яка живе в австро-угорській монархії, на цілій його етнографічній території.
   § 2. Українська Національна Рада має право і обов'язок:
   а) виконати в хвилі, яку признаєть за відповідну, іменем українського народу австро-угорської монархії, його право самоозначення та рішити про державну долю всіх областей, заселених тим народом;
   б) підприняти усі постанови та заходи репрезентативного, законодатного та адміністративного характеру, щоби своє рішення перевести в життя.
   § 3. Українська Національна Рада складається:
   а) з членів Палати Панів австрійської Державної Ради, української народности;
   б) з усіх українських послів до австрійської Державної Ради з Галичини і Буковини;
   в) з українських послів Краєвих Соймів;
   г) з відпоручників партійних організацій з усіх українських областей, по трьох з кожної партійної організації.
   § 4. Скликує Українську Національну Раду і проводить на її засіданнях кожночасний голова Української Парляментарної Репрезентації, а у випадку його перешкоди, той, кого голова Української Парляментарної Репрезентації до цього уповноважить.
   § 5. Важніші публічні заяви підписують іменем Української Національної Ради: голова Української Парляментарної Репрезентації, члени Палати Панів, президії усіх українських клюбів парляментарних і сеймових та по одному відпоручникові кожної партійної організації.