Мирний договір між Українською Народною Республікою з одної, а Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони (9 лютого 1918 р.)

   Тому, що Український Народ в протягу сучасної світової війни проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний стан між Українською Народною Республікою і державами, що находяться у війні з Росією, постановили правительства Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини заключити мировий договір з правительством Української Народної Республіки; вони хотять цим вчинити перший крок до тривалого і для всіх сторін почесного світового миру, котрий не тільки має покласти кінець страхіттям війни, але також має вести до привернення дружніх відносин між народами на полі політичному, правному, господарському і умовому. В тій цілі до нав'язання мирових переговорів у Берестю Литовськім зібралися повновласники вищеозначених правительств, а саме:
   За Правительство Української Народної Республіки Члени Української Центральної Ради: Пан Олександер Севрюк, Пан Микола Любинський і Пан Микола Левітський.
   За Цісарсько-Німецьке Правительство державний секретар заграничного уряду, Цісарський Дійсний Тайний Радник Пан Ріхард фон Кільман.
   За ц. і к. Спільне Австрійсько-Угорське Правительство Міністр Цісарськ. і Королівськ. Дому і справ заграничних Його Ц. і К. Апостольського Величества Тайний Радник Отокар граф Чернін....
   За Королівсько-Болгарське Правительство президент міністрів Пан Д-р Василь Радославов, Посол Пан Андрій Тошев, Посол Пан Іван Стоянович, Військовий повновласник Пан полковник Петро Ганчев, Пан Д-р Теодор Анастасов.
   За Цісарсько-Османське Правительство Й. В. Великий Візир Талат Паша, міністр справ заграничних Агмед Нессімі Бей, Й. В. Ібрагім Гаккі Паша, Генерал Кавалерії Агмед Іццет Паша.
   І по предложению своїх повновластей, які признано добре і належно виставленими, згодилися на слідуючі постанови:

Стаття І.

   Українська Народна Республіка з однієї і Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина з другої сторони заявляють, що воєнний стан між ними покінчений. Сторони, які заключають договір, вирішили жити взаємно в мирі і дружбі.

Стаття II.

   1. Між Українською Народною Республікою з однієї і Австро-Угорщиною з другої сторони, оскільки ті дві держави граничитимуть з собою, будуть ті границі, які існували між Австро-Угорською Монархією і Росією перед вибухом війни.
   2. Далі на північ ітиме границя Української Народної Республіки, починаючи від Тарнограда, загально по лінії Білгорай -Цебогшин - Красностав - Пугачів - Радин - Межирічче - Сарнаки - Мельник - Високо-Литовськ - Каменець-Литовськ - Прушани - Вигоновське Озеро.
   Подрібно установлюватиме границю мішана комісія після етнографічних відносин і з узглядненням бажань населення.
   3) На випадок, якби Українська Народна Республіка мала граничити ще з якою іншою державою Почвірного Союзу, то щодо того застерігаються окремі умови.

Стаття III.

   Спорожнювання занятих областей почнеться негайно по ратифікації цього мирового договору.
   Спосіб переведення спорожнення і передачі спорожнених областей означуть повновласники інтересованих сторін.

Стаття IV.

   Дипломатичні і конзулярні зносини між сторонами, що заключають договір, почнуться зараз по ратифікації мирового договору. Для можливо найбільшого допущення конзулів обох сторін застерігаються окремі умови.

Стаття V.

   Сторони, що заключають договір, зрікаються взаємно звороту їх воєнних коштів, тобто державних видатків на провадження війни, як також звороту їх воєнних шкід, то є тих шкід, які повстали для них і їх горожан у воєнних областях через військові зарядження з включенням всіх реквізицій, зроблених у ворожому краю.

Стаття VI.

   Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені до дому, хіба би вони схотіли за згодою держави, в котрій вони перебувають, залишитися в її областях або удатися до іншого краю.
   Питання, що з тим стоять у зв'язку, позлагоджуються в окремих договорах, передбачених в VIII статті.

Стаття VII.

   (Подається у вільному викладі) Ця стаття регулює економічні зв'язки України з Центральними державами, зокрема, визначає курс української валюти по відношенню до німецької марки та австрійської крони, митні тарифи тощо.

Стаття VIII.

   Привернення публічних і приватних правних зносин, вимога воєнних полонених і цивільних інтернованих, справа амнестїї, як також справа поступовання з торговельними кораблями, що попали у власть противника, управильниться з Українською Народною Республікою в поодиноких договорах, котрі становлять щодо суті складову часть нинішнього мирового договору і по змозі рівночасно з ним вступають у силу.

Стаття IX.

   Умови, прийняті в оцьому мировому договорі, творять неподільну цілість.

Стаття X.

   При толкуванні цього договору для зносин між Україною і Німеччиною є міродайним український і німецький текст, для зносин між Україною і Австро-Угорщиною український, німецький і угорський текст, для зносин між Україною і Болгарією український і болгарський текст, а для зносин між Україною і Туреччиною український і турецький текст.

Кінцеві постанови.

   Нинішній мировий договір буде ратифікований. Ратифікаційні грамоти мають бути обміняні якомога скоріше у Відні.
   Мировий договір стає правосильним по його ратифікації, оскільки в ньому нічого іншого не поставлено.
   На доказ того повновласники цей договір підписали і свої печаті приложили.

   Зладжено в п'яти первописях
   в Берестю Литовськім 9 лютого 1918 року.