ЗАРОДЖЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

   Кінець Середньовіччя ознаменувався істотними змінами в соціально-політичній структурі європейських країн. До числа цих змін учені відносять поділ влади на церковну і світську; введення прямого представництва шляхом виборів у парламент представників від населення, які перетворилися в такий спосіб з підданих у громадян; посилення ролі права як інструмента державної влади; упорядкування втручання держави асоціальні й економічні відносини. Найбільше яскраво перераховані віяння проявилися в парламентаризмі.
   Парламентаризм це система правління, для якої характерні наявність представницького органа - парламенту, що здійснює законодавчу владу і визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики уряду. Парламентаризм припускає принцип відповідальності уряду перед парламентаріями, які мають право виносити вотум недовіри уряду.
   Парламент виник спочатку в Англії ще в XIII ст., однак його структури і функції остаточно склалися значно пізніше. Він складався з двох палат: палати лордів - спадкоємних представників знаті і палати громад, у яку входили представники лицарства і городян. Ця структура майже не мінялася протягом століть.
   Порядок розгляду питань і повноваження парламенту відпрацьовувалися протягом ХІІІ-ХІV ст. У XIV ст. англійський парламент мав у своєму розпорядженні законодавчу ініціативу, що означало: запропоновані палатою громад і схвалені палатою лордів парламентські закони (статути) затверджувалися королем. У ході тривалих суперечок і конфліктів парламент відвоював свої права в короля. У XIV ст. король Едуард II спробував обійти парламент і видати укази. що мали силу закону, однак парламент наполіг на тому, що ціль королівських указів тільки приведення до виконання діючих законів.
   Боротьба між королем і парламентом продовжувалася кілька століть. За "Біллем про права" (1689) король був позбавлений права припиняти виконання законів без згоди парламенту, а парламент одержав право санкціонувати всі податки, право на петиції, свободу дебатів. З XVIII ст. англійські закони забезпечили незалежність депутатів парламенту від королівської влади, а з XIX ст. Англія стала класичною країною парламентаризму.