4. Соціальний ризик, страховий ризик і страховий випадок

   Види, суб’єктний склад та коло суспільних відносин, схожих між собою причинами виникнення матеріальної незабезпеченості осіб найманої праці та самозайнятого населення, поєднує універсальна соціально-економічна й правова категорія — “соціальний ризик”.
   Соціальний ризик — це визначена законодавчо ймовірність настання матеріальної незабезпеченості в результаті втрати заробітку або трудового доходу з об’єктивних, соціально значимих причин, а також необхідності додаткових витрат.
   Ситуація соціального ризику може виникнути внаслідок втрати самої здатності до праці (у результаті хвороби, нещасного випадку, народження дитини та догляду за нею, старості і т. д.); відсутності попиту на працю (безробіття).
   Об’єктом страхового захисту різних видів соціального страхування є ризик втрати заробітної плати у зайнятого населення і ризик нести додаткові витрати, пов’язані з народженням дитини.
   Незабезпечення внаслідок хвороби, інвалідності, безробіття, через які працівник не може брати участі у виробничому процесі і таким чином позбавляється заробітної плати, є для окремого індивіда випадковістю, а в цілому для економіки це явище постійне й масове.
   Через дану обставину соціальні ризики піддаються кількісній оцінці і прогнозу як з позиції ймовірності настання ризикових ситуацій (чисельність інвалідів, хворих, пенсіонерів), так і з позиції їх вартісних параметрів (середній вік настання інвалідності, встановлений законом пенсійний вік) [4, с. 291].
   Соціальними визнаються ризики, які виникають з причин суспільного характеру і захищатися від яких індивідуально у більшості випадків неможливо. Вони обумовлені складним комплексом об’єктивних соціально-економічних умов і практично не залежать від волі окремої людини. Виходячи з цього держава повинна встановлювати критерії нормального, достатнього соціального становища людей у разі настання тих чи інших видів соціальних ризиків. І при відхиленні від нормального рівня життя вживати заходів соціального захисту відповідно до визначених соціальних гарантій. У цьому зв’язку “соціальний ризик” і “соціальні гарантії” є нерозривними поняттями.
   Отже, “соціальні ризики” — це визначені законом фактори порушення нормального соціального становища людей у разі ушкодження здоров’я, втрати працездатності або відсутності попиту на працю, які супроводжуються настанням для зайнятого населення матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку, додаткових витрат, пов’язаних з лікуванням, а для сімей — утратою джерела доходу у випадку втрати годувальника.
   Оскільки соціальні ризики мають об’єктивний характер і механізм захисту від них повинен мати надійний характер, то страхування від них повинне бути обов’язковим (за законом) для охоплення всіх працюючих, а фінансові зобов’язання повинні солідарно нести основні соціальні суб’єкти — роботодавці й працівники. При цьому частка фінансової участі соціальних партнерів може бути різною, але кожна сторона прагне знайти оптимальні пропорції фінансової відповідальності з урахуванням конкретних умов.
   Обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, визначають категорію страховий ризик.
   Страховий випадок — це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування [2, ст. 11].
   До страхових випадків, із настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать:
   - тимчасова непрацездатність;
   - вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;
   - інвалідність;
   - хвороба;
   - досягнення пенсійного віку;
   - смерть годувальника;
   - безробіття;
   - соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов’язані з певними обставинами;
   - нещасний випадок на виробництві;
   - професійне захворювання.
   Характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування.