10.1. Загальні положення

   Припинення правової охорони об'єкта інтелектуальної власності передусім означає, що цей об'єкт перестає бути об'єктом інтелектуальної власності з усіма наслідками, що з цього випливають.
   Твори науки, літератури і мистецтва після закінчення строку їх правової охорони стають надбанням суспільства. Об'єкти промислової власності і засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг чинним законодавством України про інтелектуальну власність такої честі не удостоєні — вони стають нічиїми. При цьому варто мати на увазі, що закінчення строків правової охорони стосується не всіх об'єктів інтелектуальної власності — правова охорона знаків для товарів і послуг, а також зазначення походження товарів практично будь-яким конкретним строком не обмежена. Суб'єкти прав на зазначені об'єкти можуть зберігати за собою правову охорону протягом того строку, який їм видасться доцільним. Ще один виняток із загального правила стосується такого своєрідного об'єкта інтелектуальної власності як ноу-хау або секрети виробництва. Тривалість їх правової охорони також не конкретизується. Вона залежить від здатності суб'єкта права на ноу-хау зберігати секрет. Як довго він зуміє зберігати свій секрет, так довго він буде мати право на його охорону.
   Проте мова в цьому розділі буде йти про припинення правової охорони інтелектуальної власності не через закінчення строків її охорони, а за іншими підставами, визначеними чинним законодавством. Підкреслимо, що мова про припинення правової охорони інтелектуальної власності буде йти лише щодо припинення майнових прав.
   Що стосується особистих немайнових прав, то це питання потребує уточнення. Справа в тому, як інколи стверджується, що особисті немайнові права охороняються безстроково. Так, наприклад, Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” в редакції від 1 червня 2000 р. в ст. 8 п. 5 проголошує: “Винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково”. Така категоричність викликає сумнів. На думку дослідників право авторства на об'єкт промислової власності не може охоронятися безстроково. Безсуб'єктних прав взагалі не буває і право, в тому числі право авторства, охороняється лише за життя автора. Зі смертю автора припиняється також і право авторства. Після смерті автора охороняється авторство, а не право авторства.
   З цією проблемою тісно пов'язана ще одна — на якій підставі надається охорона прав на твори літератури і мистецтва після смерті їх автора. Адже право припинилося зі смертю автора. Після смерті автора його майнові права переходять у порядку спадкоємства до його спадкоємців на строк, визначений законом. Отже, суб'єктами прав на твори науки, літератури і мистецтва після смерті автора стають його спадкоємці. Твори науки, літератури і мистецтва не стають безсуб'єктними.
   Взагалі авторське право або охорона прав на твори науки, літератури і мистецтва припиняється іншим способом, ніж правова охорона на об'єкти промислової власності. При цьому слід мати на увазі, що мова йде не про припинення авторського права конкретного суб'єкта шляхом відчуження його майнових прав. Мова йде про припинення правової охорони творів науки, літератури і мистецтва взагалі, тобто коли зазначений об'єкт взагалі позбавляється правової охорони.
   Авторське право на твори науки, літератури і мистецтва може припинитися лише одним способом — закінченням строків їх правової охорони. Інших способів припинення правової охорони цих творів чинне законодавство України не знає.
   Проте стверджувати, що зазначені твори взагалі позбавляються будь-якої правової охорони у зв'язку із закінченням строку охорони, також немає підстав. Позбавляються охорони права спадкоємців. Щодо охорони прав на твори науки, літератури і мистецтва, то видається, із закінченням строків охорони майнові права на зазначені твори не припиняються. Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права” в такому разі твір стає надбанням суспільства в особі держави. Про це свідчить п. З ст. ЗО зазначеного Закону. Постановами Кабінету Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали надбанням суспільства.
   З наведеної норми можна зробити два висновки. Перший — майнове право на твір після закінчення строку охорони належить суспільству в особі держави, яке здійснює Кабінет Міністрів України. Другий — Кабінет Міністрів має право в окремих випадках встановлювати певні відрахування. Таке право може бути тільки на підставі майнового права на твір, яке перейшло до Кабінету Міністрів України.
   Разом з тим видається, що дана норма не доведена до свого завершення. Раз твір став надбанням суспільства, то всі майнові права, що можуть випливати із авторського права на твір, має здійснювати Кабінет Міністрів України у повному обсязі, а не в окремих випадках.
   Припинення суміжних прав настає також лише із закінченням їх правової охорони. Закон не передбачає примусового припинення авторського права і суміжних прав. Не можуть бути припинені зазначені права і за вільним волевиявленням суб'єктів цих прав. Чинне законодавство про авторське право і суміжні права не містить норм, які б передбачали примусове припинення авторського права і суміжних прав. Закон захищає твір будь-якого достоїнства. Патентні закони України передбачають можливість невизнання пропозиції об'єктом промислової власності, якщо вона суперечить суспільним інтересам і моралі. Закон про авторське право і суміжні права такої можливості не передбачає, хоча відомо, що можуть бути твори, які суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.