§ 5. Загальна характеристика Закону України “Про захист економічної конкуренції”

   Основою законодавства про захист економічної конкуренції є Закон України “Про захист економічної конкуренції”. Оскільки норми цього Закону є основними у сфері захисту та розвитку конкуренції, дослідження його положень є важливою справою при вивченні конкурентного права.
   Закон розроблено відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України “Про стан реалізації антимонопольної політики” від 22 грудня 1995 року № 1036, на виконання Плану заходів, спрямованих на демонополізацію економіки і розвиток конкуренції в 1996 р., затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. № 34-р, та доручення Прем’єр-міністра України від 3 жовтня 1996 р. № 18903/3 відповідно до постанови Верховної Ради України “Про звіт Антимонопольного комітету України за 1995 рік” від 19 вересня 1996 року № 337/96-ВР.
   У першу чергу він грунтується на нормах Конституції України. Так, згідно зі ст. 42 держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
   З метою неухильного забезпечення конституційних положень Закон визначає правові засади підтримання та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в підприємницькій діяльності та встановлює механізми їх реалізації.. Його норми спрямовані на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
   Розробка Закону була зумовлена потребою вдосконалити антимонопольне законодавство. Він усуває прогалини у правилах конкуренції і таким чином має забезпечити ефективне державне регулювання справи захисту та розвитку конкуренції. Одним з основних завдань, що стоять перед ним, є створення необхідного правового механізму для забезпечення гармонізації конкурентної та промислової політики. При цьому Закон орієнтований на захист національних інтересів, урахування яких є вищим критерієм при прийнятті державними органами рішень, зокрема щодо створення монопольних утворень (наприклад, для підвищення рівня обороноздатності, національної безпеки, інновацій, розвитку високо-технологічних чи наукоємних виробництв).
   Після вступу Закону в силу втратила чинність низка нормативно-правових актів що морально застаріли. Таким чином, сьогодні законодавство України про захист економічної конкуренції складається з Закону України “Про захист економічної конкуренції”, законів України “Про Антимонопольний комітет України” та “Про захист від недобросовісної конкуренції”, інших нормативно-правових актів, прийнятих’ відповідно до цих законів.
   З набранням Законом України “Про захист економічної конкуренції” чинності, матеріальні та процесуальні норми права стали досконалішими. У минулому, в практиці Антимонопольного комітету України були випадки, коли певні дії істотно обмежували конкуренцію чи інтереси конкретних підприємців — учасників ринку, але згідно з чинним на той час законодавством не визнавалися правопорушенням, і навпаки, певні дії мали визнаватися Комітетом правопорушеннями виключно з формальних підстав, без урахування конкретних наслідків для економіки. Підтвердженням формального підходу законодавства, яке втратило силу, є те, що воно допускало прийняття рішень, які суперечили суспільним інтересам, у той час як чинне законодавство зобов’язує оцінювати узгоджені дії, концентрацію на відповідність суспільним інтересам і у разі невідповідності їм не допускає прийняття рішень.
   Разом з удосконаленням правового регулювання суспільних відносин у конкуренції Закон передбачає низку норм, спрямованих на, ослаблення втручання в економічні процеси з боку Комітету і перенесення акценту його правозастосовної діяльності на найважливіші з точки зору держави та суспільства напрями. Прикладом може, зокрема, слугувати таке.
   По-перше, Закон передбачає виняток для малих та середніх підприємців у частині застосування положень, які регулюють узгоджені дії суб’єктів господарювання, та для власників об’єктів права інтелектуальної власності.
   По-друге, норми Закону в частині економічної концентрації спрямовані виключно на ті дії суб’єктів, які можуть призвести до монополізації ринків, чим істотно різняться від положень Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросоівсної конкуренції у підприємницькій діяльності” (втратив чинність), які в деяких випадках потребували згоди Комітету на економічну концентрацію, навіть якщо це не могло вплинути на конкуренцію. Так, згідно з Законом не вважається концентрацією і не потребує дозволу Антимонопольного комітету України на придбання акцій суб’єкта господарювання особами, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, за умови їх подальшого перепродажу протягом року. Крім того, не потребують дозволу Комітету дії між підприємцями, які вже пов’язані між собою відносинами контролю, що сприятиме оперативності розв’язання питань з управління підприємствами та оптимізації схем корпоративних зв’язків у межах єдиної групи.
   По-третє, Законом передбачено, що у разі, якщо дії суб’єктів не мали відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, не призвели до істотного обмеження конкуренції, не завдали значних збитків окремим особам чи суспільству, Комітет може надати порушникові відповідні рекомендації і у разі їх виконання не розглядати справу та не застосовувати штрафні санкції у зв’язку з малозначністю порушення.
   Разом з тим запроваджується такий механізм: будь-яка особа може звернутися безпосередньо до суду за захистом своїх прав у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому відповідно до закону така особа має право на відшкодування шкоди у подвійному розмірі. Отже, він стимулює суб’єктів господарювання та споживачів, права яких порушено, до виявлення активніших дій щодо захисту своїх прав не тільки звертаючись до Комітету, а й безпосередньо в порядку загального судочинства, реально розширюючи цим самим різноманітність процесуальних форм захисту порушених прав, що в цілому сприяє підвищенню ефективності застосування законодавства про захист економічної конкуренції та обмежує фактично “монопольний статус” правоохоронної діяльності Комітету у сфері , захисту конкуренції.
   Закон істотно посилює правові гарантії суб’єктів господарювання. В ньому дано конкретний та виключний перелік діянь, які вважаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Закон упорядковує систему відповідальності шляхом запровадження однакових: порядку розслідування, розгляду справ, меж відповідальності для юридичних та фізичних осіб-суб’єктів господарювання. Разом з підвищенням правової регламентації дій Комітету він підвищує граничний розмір штрафу за порушення законодавства від 5 до 10% виручки від реалізації продукції. При цьому абсолютні розміри санкцій можуть бути знижені у зв’язку з тим, що в Законі не передбачено стягнення з суб’єктів господарювання незаконно одержаного прибутку, отриманого внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
   Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на основі, у межах повноважень, а також у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. У зв’язку з цим дві третини норм Закону стосуються регламентації діяльності самого Комітету. Це забезпечить підвищення ефективності реалізації матеріальних норм, рівень правової захищеності підприємців від неправомірних дій, прозорість та передбачуваність діяльності Антимонопольного комітету України.
   Разом з тим Закон удосконалює систему забезпечення доказової бази у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, надаючи додаткові повноваження щодо вилучення доказів, накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами у справі, та встановлює відповідальність за чинення перешкод уповноваженим працівникам Комітету в доступі до інформації. Питання вилучення доказів у житлах чи інших володіннях фізичних осіб має бути розв’язано шляхом внесення змін до Цивільного процесуального кодексу, які б передбачали процедуру прийняття судом такого рішення.
   Важливим кроком на шляху запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є введення механізму попереднього отримання дозволу Комітету на вчинення узгоджених дій. При цьому запроваджується механізм винятків, який встановлює типові вимоги до узгоджених дій, при додержанні яких не потрібно звертатися за отриманням такого дозволу.
   Щоб запобігти порушенням законодавства, введено норму, яка зобов’язує Антимонопольний комітет України надавати підприємцям висновки про те, чи будуть їх певні дії порушенням законодавства. Ця норма гарантуватиме підвищення передбачуваності застосування законодавства про захист економічної конкуренції, що додасть упевненості підприємцям під час здійснення господарської діяльності.

   Контрольні запитання для самоперевірки
   1. У чому полягає сутність конкуренції?
   2. Що таке економічна конкуренція?
   3. Які ознаки притаманні економічній конкуренції?
   4. Чому необхідно захищати економічну конкуренцію?
   5. Яким чином держава здійснює захист економічної конкуренції?
   6. Які функції виконує конкуренція у ринковій економіці?
   7. У чому полягає негативне явище монополії?
   8. У чому полягає сутність монополії?
   9. Коли виникає монополія в економіці?
   10. Які типи монополій Вам відомі? її. Чому держава має підтримувати економічну конкуренцію?
   12. У чому різниця між судовим та адміністративним шляхами захисту економічної конкуренції?
   13. З чого складається законодавство про захист економічної конкуренції?
   14. Який закон України є основним у сфері захисту економічної конкуренції?