5.1.1. Поняття категорії "культура"

   Для наукового усвідомлення категорії "інформаційна культура" чи більш модерного її прояву "е-культура" (електронна культура) з погляду об'єкта інформаційного права слід з'ясувати провідну складову їх — "культура" — та низку інших.
   Перш за все з'ясування сутності такого соціотехнічного явища, як е-культура, слід розглядати у контексті як складової інформаційної культури. Для цього передбачається прийняти за аксіому методологічні положення теорії гіпер-систем. Ці категорії є складним системним соціальним явищем (підсистемою другого порядку) до більш складного соціального явища — загальної культури, яка, у свою чергу, є елементом складнішої соціальної системи — глобальної цивілізації.
   Дослідження природи категорії "культура" свідчать про багатоаспектність її змісту, сутності, великої кількості формулювань поняття. Наприклад, у літературних джерелах наводиться факт, що за підрахунками фахівців у 1919 р. було сім визначень культури, в 1950 р. — 164, а на початку 70-х років —250.
   На початок 90-х років XX століття тільки у філософській літературі налічувалося більше 500 визначень поняття "культура". Число їх, як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі, постійно зростає (див.: Менюк ОЛ. Формування правової культури підприємця: теоретичні та прикладні аспекти. — К.: Оріяни, 2001. — С. 5). Це свідчить про зростання уваги до цього соціального явища серед широкого загалу науковців і практиків.
   Культура завжди цікавила суспільні науки, в тому числі правознавство, як сфера громадського життя, що розкриває особливості поведінки, свідомість та діяльність людей у конкретних формах життя (культура праці, культура побуту, культура мистецтва, правова та політична культура), а також як спосіб життєдіяльності особи, колективу та суспільства в цілому.
   Маючи труднощі у з'ясуванні будь-якого поняття, звичайно звертаються до тлумачних словників, довідкових джерел. Наприклад, автори "Нового словника української мови" у томі 2 пропонують такі визначення змісту категорії "культура" (див.: Новий словник української мови: У 3 т. — Т. 2. — К.: Аконіт, 2001. — С 33):
   1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Рівень розвитку суспільства у певну епоху; те, що створюється для задоволення духовних потреб людини.
   2. Освіченість, вихованість.
   3. Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності.
   4. Розведення, вирощування якої-небудь рослини або тварини; культивування. Рослина, що розводиться, вирощується.
   5. Мікроорганізми, вирощені в лабораторних умовах у живильному середовищі.
   У цьому ж словнику подається визначення змісту частини складних слів "культ...": перша частина складних слів, що відповідає слову культурний, вживається у таких значеннях (див.: Новий словник української мови: У 3 т. — Т. 2. — К.: Аконіт, 2001. — С 32):
   а) культурно-освітній, напр.: культобослуговуванняі т. ін.;
   б) пов'язаний з культу -освітньою роботою, напр.: культактивіст, культбригада, культсектор і т. ін.;
   в) який задовольняє культурні потреби, напр.: культ-магазин, культорг і т.ін.
   Термін "культура" в перекладі з латинської також означає турботу, спрямовану на облагородження і очищення життя людини чи суспільства. Пізніше культуру почали розглядати як філософську категорію, що становить сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людьми в процесі їхньої суспільно-історичної трудової діяльності — практики. В такому визначенні культура протиставляється дикій природі й розглядається як феномен, створений людиною і людством, як продукт праці в матеріальній і духовній сферах життя.
   Велика кількість визначень свідчить про надзвичайно складний феномен культури. Для зручності усвідомлення всі підходи до визначення культури поділяють на три групи: антропологічні, соціологічні і філософські.
   При антропологічному підході культура розуміється як сукупність всіх благ, створених людиною, на відміну від того, що створила природа.
   Соціологічний підхід трактує культуру як сукупність духовних цінностей, компонент суспільного життя.
   При філософському підході культура розглядається як явище, що виділяється аналітично й умовно пов'язане із суспільним розвитком.
   В останні десятиліття виникло два нових підходи до розуміння культури.
   Перший підхід визначається в усвідомленні культури як процесу творчої діяльності. Культура аналізується через процеси духовного виробництва (виробництва духовних благ, цінностей, інформації), функціонування та удосконалення особи.
   Другий підхід — культура розглядається як специфічний спосіб людської діяльності. Представники другого підходу (концепції) пропонують загальну модель культури як універсальної властивості суспільного життя.
   Ці підходи слід використати і для аналізу е-культури як складової інформаційної культури суспільства, яка є частиною феномену культури суспільства (поряд із політичною, моральною, екологічною, виробничою, правовою тощо).