РЕЛІГІЯ І РЕЛІГІЙНЕ МИСЛЕННЯ

   Досвід дослідження феномена релігії показав, що намагатися придумати одне вичерпне ЇЇ визначення - справа безперспективна. Для прикладу візьмемо таке розповсюджене визначення релігії, як віра в Бога чи надприродне. Розглядаючи його, один з відомих вітчизняних дослідників релігійного досвіду зауважує, що в ряді релігійних вчень віра в Бога відсутня і акцент робиться на абсолютні можливості, закладені в самій людині (наприклад, у чань-буддизмі). Так, у Китаї при наявності найцікавіших релігійних традицій у мові немає слова "Бог". Що ж стосується віри в надприродне, то під це визначення, строю говорячи, попадають тільки іудаїзм, християнство й іслам, де Бог цілком позамежний і непорівнянний з нашим світом. У багатьох же інших релігійних традиціях надприродне просто не існує, оскільки боги, люди.
   Тваринні й інші істоти володіють однією і тією ж природою, як, наприклад, у релігії Древнього Єгипту. Крім того, сам цей термін історично дуже рухливий і багато чого з того, що зовсім природно для пересічної людини в XXI ст., було абсолютно надприродним для найвизначніших учених XVII ст. У свій час В.І. Вернадський помітив: "Те, що вчора здавалося науково неможливим, завтра може виявитися науково необхідним".
   При уважному розгляді і багато інших "точних" визначень релігії виявляються абсолютно неточними. Так, визначення релігійної віри як обов'язково хибної з погляду логіки виявляється неправильним стосовно середньовічних теологів, що саме займалися логічними доказами Божественного буття. Так що ж дозволяє поєднувати незліченну кількість абсолютно різних культів, вірувань тощо під єдиним терміном "релігія"? До пояснення цього можна підійти формально, сказавши, що всі релігійні системи містять у собі певні заборони і дозволи, ритуал, тексти, що розглядаються як священні, шанування засновника тощо. Але це зовні подібні моменти, які не говорять нічого про подібність по суті.
   Галілео Галілей, визначаючи різницю між наукою і релігією, сказав: "Релігія учить про те, як зійти на небо, а не про те, як воно обертається". "Зійти на небо" - у цих словах розкривається суть релігії. Не випадково всі її види так чи інакше пов'язані з поняттям "шлях". Вона - шлях і одночасно заклик цим шляхом йти, заклик вийти за межі обмеженого людського існування і стати чимось великим, набувши при цьому незмірно більших можливостей. "Якби було у вас віри на гірчичне зерно, - говорив учням Христос, -ви могли б рухати горами". Особлива ритуальна практика (наприклад, аскеза і молитва в християнстві, медитація і психофізичний тренінг у буддизмі) у всіх релігійних системах покликана дати людині можливість такого перетворення. І це один із найістотніших моментів, що поєднує усі види релігійного досвіду людства.