ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСТВО В КУЛЬТУРІ

   Розглядаючи культуру певного суспільства на конкретному історичному етапі, прийнято насамперед характеризувати існуючу в ньому систему основних моральних, естетичних, духовних, політичних, наукових цінностей (тобто менталітет даного суспільства), які втілені в науці, релігії, моральності, мистецтві, політиці тощо. В історії формування культур є ряд особливостей. Нагромадження культурних цінностей йде за двома напрямами - по вертикалі і горизонталі.
   Перший напрям пов'язаний з передачею культурних цінностей від одного покоління до іншого, тобто з наступністю в культурі. Наступність як закономірність розвитку, наприклад, науки можна проілюструвати відомими фактами: виявлення В. Рентгеном невидимих променів привело Л. Пуанкаре до гіпотези про зв'язок між цими променями і явищем флюоресценції; А. Беккерель, перевіряючи дану гіпотезу, випадково зафіксував невідоме раніше мимовільне випромінювання урану, що, у свою чергу, призвело подружжя Кюрі до відкриття радію і явища радіоактивності в ряді інших елементів.
   Виходячи з цієї закономірності, можна сміло стверджувати, що без евклідової геометрії не було би геометрії Лобачевського, а без відкриттів Ньютона : теорії відносності Ейнштейна.
   Найбільш стійка сторона культури культурні традиції, елементи соціальної і культурної спадщини. Що зберігаються протягом тривалого часу, протягом життя багатьох поколінь.
   Традиційними можуть бути цінності, ідеї, звичаї, обряди тощо (спробуйте самі навести приклади).
   Багато традицій, звичних для нас, прийшли з різних епох і цивілізацій. Так, звичай відзначати весняне свято Масниці знайоме ще з часу древніх слов'ян, а правило етикету пропускати жінку вперед дійшло до нас з періоду матріархату. Творцями традицій були люди, що жили в різні епохи, представники різних соціальних груп і класів, тому традиції іноді настільки суперечливі. Кожна культура здійснює добір тих чи інших традицій і в цьому розумінні вибирає не тільки майбутнє, але і минуле.
   Друга лінія нагромадження культурних цінностей (по горизонталі) найбільше чітко виявляється в художній творчості. Вона виражається в тому, що, на відміну під науки, успадковуються як цінності не окремі компоненти, актуальні ідеї, частини теорії, а цілісний художній твір. Творчість Шекспіра так само не може замінити творінь Данте, як твори Данте - творів великих трагічних поетів стародавніх часів. Однак художній твір, створений у XIX ст. Читачами XX ст. сприймається зовсім інакше. Це відбувається тому, що змінилися суспільство, спосіб життя і менталітет людей, змінилася культура. Людство, здобуваючи новий досвід, інакше сприймає спадщину минулого, відкриваючи в ньому те, що не побачили сучасники.
   З'явилися нові творці. Своїми творами здійснивши вплив на свідомість людей, що жили в XX ст. У такому одночасному існуванні і взаємодії сьогодні творів, створених у різні епохи, народжується культура сучасної цивілізації.
   Але проблема особливостей формування культури того чи іншого суспільства не зводиться тільки до успадкування деяких (далеко не усіх) елементів старого. Людина за натурою творець. Ми творимо навіть тоді, коли сприймаємо створене іншими.
   Але цим проблема формування культури, звичайно ж, не вичерпується. Кожна епоха породжує своїх творців, своїх новаторів, які роблять видатні наукові відкриття створюють оригінальні, іноді геніальні твори мистецтва.
   Правда, буває і так, що ці твори не знаходять визнання в сучасників. Але якщо несправжні духовні цінності, то час їх приходить і наступні покоління відплачують їм належне.