ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

   Цивільне право, як ви знаєте, відноситься до числа найважливіших, фундаментальних галузей українського права. Воно найбільш тісно пов'язано з повсякденним приватним життям громадянина, розвитком ринкової економіки в нашій країні. Не випадково цивільне право нерідко наливають "ринковим" правом. Нагадаємо, що його основним джерелом є Цивільний кодекс України.
   Цивільне право в найбільш загальному виді це сукупність норм, що регулюють на засадах юридичної рівності сторін майнові й особисті немайнові відносини.
   Хто ж бере участь у цивільних правовідносинах, які їхня суть, основи виникнення і нормативні вимоги до діяльності в цивільно-правовій сфері - ось коло питань, з'ясування яких дозволить поглибити і систематизувати раніше отримані знання про цивільне право.
   Учасники (суб'єкти) цивільних правовідносин - фізичні особи окремі громадяни, а також юридичні особи - різні організації (колективи людей).
   Особливим суб'єктом цивільних правовідносин є Українська держава і муніципальні утворення в цілому (на відміну від їхніх окремих органів). Вони діють на рівних засадах із громадянами й організаціями. До держави може переходити, наприклад, майно за чиїмось заповітом; держава може відповідати за заподіяну шкоду тощо.
   Юридичні особи - комерційні і некомерційні організації. Для перших характерна мета витягу прибутку, для других ця мета як основна виключена. Комерційні організації можуть створюватися в різних формах: господарських товариств, суспільств, акціонерних товариств, виробничих кооперативів тощо. До некомерційних організацій відносяться споживчі кооперативи, суспільні і релігійні об'єднання, фонди, установи, об'єднання юридичних осіб.
   Найважливіші умови виникнення цивільно-правових відносин - цивільна правоздатність і дієздатність. Цивільна правоздатність виражається в наявності в кожної людини з народження природних і невідчужуваних прав (право на власність, невтручання в приватне життя, право на особисту недоторканність тощо). Найбільш значимі права з групи цивільних (особистих) прав зафіксовані, крім Конституції, у Цивільному кодексі України. Вони умовно розділені на майнові (наприклад, право мати й успадковувати майно) і особисті немайнові права (скажімо, право на життя, честь і достоїнство особистості). Цивільні (особисті) права виражають рівні можливості кожної людини здійснювати певні дії в цивільно-правовій сфері і породжують цивільну дієздатність. Суть її - здатність суб'єкта своїми діями здобувати і здійснювати цивільні (особисті) права, брати на себе при цьому певні обов'язки і виконувати їх.
   Для того, щоб стати цілком дієздатним, необхідні життєвий досвід, здатність до аналізу, знання. Тому дієздатність у повному обсязі досягається у віці 18 років. Вік від 14 до 18 років характеризується частковою дієздатністю: ви маєте право розпоряджатися своїм заробітком, стипендією, робити внески в кредитні установи та інше, однак робити великі угоди можна тільки з письмової згоди батьків, усиновителів або опікунів. Якщо неповнолітній досяг 16-літнього віку і працює за трудовим договором або займається підприємництвом, то він може бути оголошений цілком дієздатним.
   Дієздатність суб'єктів цивільного права породжує цивільні майнові й особисті немайнові правовідносини.
   Майнові відносини виникають із приводу майна. їхня передумова майнові права особистості, насамперед право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном (річчю), тобто речове право. Майнові відносини діляться на дві підгрупи: речові відносини і відносини зобов'язальні. Останні фіксують динаміку: перехід матеріальних благ від однієї особи до іншої. Наприклад, якщо ви придбали музичну апаратуру, то вступили в речові відносини. Ніхто не мас права зазіхати на вашу власність. Вона охороняється і захищається державою. Якщо ж ви, їдучи на відпочинок, передаєте свою власність на збереження товаришу, то ви вступаєте з ним у зобов'язальні правовідносини. Ваш товариш (боржник) узяв на себе зобов'язання зберегти апаратуру, а ви (кредитор) не перешкоджати йому користуватися нею (своєрідна плата за послугу).
   Особисті немайнові відносини виникають із приводу використання нематеріальних благ. Певна група цих відносин тісно пов'язана з майновими відносинами, тому що передумова їхнього виникнення - право на інтелектуальну власність (авторське право).
   Наприклад, ви написали вірші і прийшли у видавництво з проханням опублікувати їх. Із приводу створеного вами твору і виникають особисті немайнові, пов'язані з майновими, відносини: ви наділяєтеся правами автора (правом на ім'я, обнародування, винагороду тощо).
   Інша група немайнових відносин за своєю специфікою примикає до речових відносин, тому що обумовлена правами, які припускають захист від стороннього зазіхання (скажімо, право на честь і достоїнство особистості).
   Цивільні правовідносини виникають на основі певних дій: угод, договорів тощо (прикладом угоди є передача музичної апаратури на збереження). Угоди завжди спрямовані на встановлення, зміну чи припинення визначених прав і обов'язків. Вони можуть бути однобічними (складання доручення, заповіту тощо) і багатобічними. Вид угоди, у якій беруть участь дві і більш сторони, називається договором. Договорів (угод) багато: купівлі-продажу, банківського кредиту тощо. На договорах (угодах) тримаються всі майнові правовідносини, усе господарство нашої країни. Тому невиконання добровільно узятих на себе зобов'язань породжує договірну цивільно-правову відповідальність: штрафи, пені, утримання майна боржника тощо.
   Крім договірних, існують позадоговірні зобов'язання. Вони випливають із протиправних дій: заподіяння шкоди (збитку) майну або особистості іншого, безпідставне збагачення. Прикладом останнього може бути наступний юридичний факт: боржник відправив поштою гроші не кредитору, а його однофамільцю, який, нічого не підозрюючи, зняв їх разом з іншою сумою зі свого банківського рахунку.
   Згідно з Цивільному кодексом той, хто завдав шкоди зобов'язаний відшкодувати потерпілому збитки: надати аналогічну річ, відшкодувати вартість, скажімо, ремонту, оплатити усі витрати на лікування, повернути безпідставно отримане майно тощо. Існують і інші види цивільно-правової відповідальності, але суть її незмінна: компенсувати заподіяний матеріальний і моральний збиток, відновити порушені права.