АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

   Слово "адміністрація" у перекладі з латинської означає "управління, керівництво". Тому адміністративне право нерідко називають особливим, управлінським правом. Воно є галуззю права, що регулює суспільні відносини, які виникають у сфері управління, тобто в зв'язку з організацією і діяльністю органів виконавчої влади.
   Видами адміністративно-правових відносин є внутрішньо-апаратні відносини (наприклад, між керівником відділу апарату управління і підлеглими йому працівниками); відносини між супідрядними органами державного управління (Урядом України і міністерствами); між несупідрядними органами (двома міністерствами). У цьому випадку один з виконавчих органів має право робити юридично владні дії стосовно іншого. Так, Міністерство охорони здоров'я України в особі його санітарно-епідеміологічної служби має право призупинити будівництво об'єктів у випадку порушення санітарних норм. Адміністративне право регулює також взаємини виконавчих органів з органами місцевого самоврядування; державними і недержавними господарськими, соціально-культурними об'єднаннями, підприємствами, установами (скажімо, взаємини міського відділу освіту з приватним ліцеєм). Види адміністративно-правових відносин - це взаємини виконавчих органів з громадськими організаціями (зокрема, відносини обласної адміністрації і Ради ветеранів); виконавчих органів із громадянами. Наприклад, взаємовідносини Відділу внутрішніх справ і громадянина, зобов'язаного дотримуватись правил паспортної системи, дорожнього руху, протипожежної безпеки тощо.
   Одна з особливостей адміністративно-правових відносин у тому, що в них неодмінно бере участь який-небудь виконавчий орган державної влади (Уряд України, міністерство тощо) чи посадова особа. Друга особливість - виключення юридичної рівності сторін, тому що норми адміністративного права на одного учасника покладають юридичні обов'язки (наприклад, на водія автотранспорту - дотримуватися встановленої швидкості), а іншому надають права (інспектору ДАІ спостерігати за рухом транспорту).
   До найважливіших джерел адміністративного права відноситься Кодекс України про адміністративні правопорушення. Правомірні дії громадян випливають з їх юридично закріплених обов'язків за ними і виражаються в добровільному виконанні цих обов'язків. Наприклад, навчання в школі, вузі припускає систематичне відвідування занять, самопідготовку, складання іспитів тощо. Неправомірні дії утворюють правопорушення (адміністративні провини). Адміністративне правопорушення (провина) - це протиправне, винне діяння, що зазіхає на державний і суспільний порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за який законодавством встановлена адміністративна відповідальність.
   Розглянемо сутнісні риси і види адміністративних правопорушень (провин) на конкретному прикладі.
   Двоє старшокласників переходили вулицю на зелене світло світлофора і, опинившись на середині дороги, вирішили перебігти її, незважаючи на те що світлофор переключився на червоний сигнал. Водій легкового автомобіля, що їхав швидше встановленої швидкості, різко загальмував, і його винесло на зустрічну смугу, якою рухався автобус. Шофер автобуса, відвернений лайкою в салоні, викликаної бешкетом п'яного хулігана, на мить переключив свою увагу, і машини зіштовхнулися. На щастя, ніхто не постраждав. Проте винні в дорожньо-транспортному випадку були притягнуті до адміністративної відповідальності.
   Приклад ілюструє наступні види адміністративних порушень (провин): порушення правил дорожнього руху пішоходами (старшокласниками); перевищення швидкості водієм легкового автомобіля; дрібне хуліганство (поведінка бешкетника в автобусі). До речі, під дрібним хуліганством, розуміється поведінка індивіда, який допускає в громадських місцях ненормовану лексику, образливе ставлення до людей, інші подібні дії, що порушують суспільний порядок і спокій громадян. Ці й інші види адміністративних провин (дрібне розкрадання, стрілянина з вогнепальної зброї в населених пунктах, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, збереження без мети збуту наркотичних засобів у невеликих розмірах, їхнє споживання без призначення лікаря тощо) характеризуються загальними рисами. До них відносяться: антигромадськість (заподіяння шкоди інтересам громадян, суспільству, державі); протиправність (порушення норм адміністративного права); винність (наявність провини, тобто дії, здійсненої навмисне або з необережності); караність діяння (адміністративна відповідальність).
   Адміністративна відповідальність настає з 16 років і є різновидом юридичної відповідальності. Вона виражається в адміністративних стягненнях - мірі відповідальності. До осіб у віці від 16 до 18 років, що здійснили адміністративні провини, застосовуються міри, передбачені Положенням про комісії зі справ неповнолітніх. Однак якщо в цьому віці особа здійснила дрібне розкрадання державної чи суспільної власності, злісно не виконує вимоги міліції, порушує правила руху пішоходів та інше, то вона підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах. Так, наші "горе-пішоходи" одержали попередження, тобто застереження на майбутнє. На водія легкової автомашини був накладений штраф у розмірі двох мінімальних розмірів оплати праці. До речі, якби з'ясувалося, що він вів машину в стані сп'яніння, то йому загрожувало б позбавлення прав водія терміном від 1 до З років. За дрібне хуліганство в автобусі громадянин, що, як з'ясувалося, протягом року вже піддавався адміністративним стягненням, був арештований на 15 діб. Адміністративний арешт - це короткочасне позбавлення волі з можливим використанням арештованого на фізичних роботах без оплати його праці. Він застосовується у виняткових випадках, у тому числі за повторні адміністративні правопорушення.
   Попередження, штраф, позбавлення спеціальних прав, адміністративний арешт - види адміністративних покарань. їхня головна мета виховання особи в дусі дотримання законів і поваги до правопорядку, попередження нових правопорушень.