ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

   На основі прав, насамперед громадянських (особистих), люди реалізують свої приватні інтереси: у матеріальному благополуччі, сімейному житті, спілкуванні з друзями, духовно-моральному самовдосконаленні, навчанні, творчості, інформації тощо.
   Задоволення приватних інтересів призводить до виникнення зв'язків і взаємодій між індивідами і соціальними групами, породжує певні інститути, наприклад, сім'ю, творчі союзи, благодійні фонди, споживчі організації тощо. Так складається і розвивається громадянське суспільство - сукупність недержавних суспільних відносин і інститутів, що виражають різноманітні приватні (індивідуальні і колективні) інтереси і потреби вільних громадян у різних сферах життя.
   Тут, на відміну від державних структур, переважають не вертикальні, а горизонтальні зв'язки і відносини між людьми, які взаємодіють як вільні і відповідальні одні перед іншими, суспільством і державою, рівноправні партнери (наведіть приклади).
   У громадянському суспільстві прослідковуються кілька прошарків зв'язків і відносин. Фундамент його складає ринкове господарство, взаємодія людей у процесі виробництва. Вони засновані на праві приватної власності, свободі праці і підприємництва. Саме наявність вільних власників у сфері господарської діяльності, їхня можливість вступати в чесну конкуренцію із собі подібними породжує різноманітні, створювані за власною ініціативою недержавні об'єднання громадян.
   Другий прошарок - це соціокультурні відносини. Вони задовольняють потреби громадян у сімейно-родинних зв'язках, вихованні дітей, освіті, духовному удосконаленні, вірі, здоров'ї, творчості, спілкуванні, інформації. Реалізація цих потреб здійснюється в рамках таких недержавних інститутів, < як сім'я, церква, освітні, виховні, наукові і культурні установи тощо.
   Нарешті, третій прошарок відносин усередині громадянського суспільства складають взаємодії об'єднання за інтересами. До таких об'єднань відносяться: союзи підприємців, фінансистів, екологів, професійні союзи; церковні, жіночі, молодіжні організації; клуби за інтересами, муніципальні комуни (місцеве самоврядування) тощо. Вони відбивають прагнення різних груп громадян домогтися рішення не тільки індивідуальних і групових, але і загальнозначущих цілей. Включаючись в політику і роблячи тиск недержавну владу, зацікавлені групи, так само як і політичні партії, перекидають місток, що зв'язує громадянське суспільство і державу, породжують соціально-політичні відносини.
   Наявність у громадянському суспільстві ефективно діючих різноманітних і численних добровільних об'єднань характеризує ступінь його сформованого. Адже вони є наслідком інтелектуального і морально-правового розвитку кожного громадянина, усвідомлення ним своєї приналежності до тієї чи іншої соціальної групи, загальних з ним інтересів. Звідси і виникає соціальна активність, прагнення спільними зусиллями без піклування держави, але при її сприянні удосконалювати суспільство, робити спільне життя комфортнішим, яскравішим, багатшим, а виходить, і щасливішим.
   У розвинутих громадянських суспільствах люди рідко звертаються до державних органів. Англійці жартують, що вони мають справу з державою двічі: коли виймають пошту з поштової скриньки і коли порушують правила вуличного руху. Отже, держава забезпечує умови для нормальної життєдіяльності громадянського суспільства, закріплює у своїх нормативних актах природно сформовані відносини між людьми.