ЕТНІЧНІ СПІЛЬНОСТІ

   У курсі історії розглядалися такі історично сформовані форми спільності людей, як рід, плем'я, народність, нація. Розвиток цих спільностей пов'язаний з ростом продуктивних сил, розширенням господарських зв'язків, формуванням певних соціальних і культурних передумов. Так, рід і плем'я характерні для первісного суспільства. Народність складається з появою класів і держав. Капіталізм активізує економічні і культурні зв'язки, створює єдиний національний ринок, ліквідує господарську роздробленість середньовічної держави, згуртовує різні народності, що входять до нього в єдине національне ціле. Виникає нація.
   Поряд з поняттями "плем'я", "народність", "нація" у науці затвердилося і поняття етнос. Це грецьке слово означає "народ" і не має однозначної характеристики. Під етносом розуміється історично сформована на певній території сукупність людей, які володіють спільною культурою, мовою, усвідомленням своєї єдності.
   Нація складається протягом тривалого історичного періоду в результаті з'єднання, "перемішування", "плавлення" представників різних (родинних і неспоріднених один одному) племен і народностей. Сучасні наукові теорії не дають однозначної відповіді на питання про ознаки цієї спільності.
   На початку XX ст. головною ознакою нації вважалася спільність мови, економічного життя, психічного складу. Один з теоретиків марксизму К. Каутський ознаками нації вважав спільність території, мови, економічного життя і традицій. Каутський не абсолютизував ці ознаки, думаючи, що при відсутності одного чи декількох з них нація продовжує існувати. Був і інший погляд: тільки при наявності всіх зазначених ознак можна говорити про націю.
   Істотні зрушення в розумінні нації відбулися в останній третині XX ст. Відповідне до сучасних уявлень на етапі формування нації велике значення має територіальна, мовна й економічна єдність. Надалі під впливом інтеграційних і міграційних процесів ці ознаки нерідко втрачають свою визначальну роль, хоча і зберігають своє значення.
   Єдність нації, як вважають дослідники, може підтримуватися як матеріальними, так і в деяких націй - психологічними факторами, спільністю духовних цінностей, походження й історичної долі.
   Розповсюджений ще один підхід, при якому нація розглядається як співтовариство громадян даної держави.
   Надалі ми будемо вживати слово "нація" у етнокультурному значенні, тобто в значенні вищої форми етнічної спільності.
   Велике джерело національної спільності і національної відповідальності історична пам'ять. Для українського народу, який перебував 600 років у колоніальній залежності від інших держав, це особливо важливо.
   Пам'ятати про уроки минулого, шанувати предків, остерігатися помилкових учинків, ночувати відповідальність перед поколіннями - це важливі функції історичної пам'яті, яка допомагає згуртувати національну спільність, але найголовніше - дає відчути свою самоусвідомленість і право бути незалежними.
   Один з найбільш відчутних результатів історичного шляху - національна культура: казки, легенди, історичні оповідання, пісні, танці, музика, особлива художня майстерність, що виявляється в храмових будівлях, іконах, домашньому побуті; це народний епос, де яскраво виступають національні відмінності ("Слово о полку Ігоровім" легко відрізнити від "Манаса" чи "Калевали"), це творчість письменників, художників, композиторів, у тому числі сучасних, де знаходять своє відображення національний колорит, національні легенди. Насамперед через культуру людина пов'язана зі своєю нацією.
   Українська нація виникла в процесі довгої боротьби за свою незалежність, яка гуртувала, з'єднувала український народ.
   Сучасна українська мова склалася на основі старослов'янської мови, але увібрала у себе масу слів з інших мов - польської і латинської, грецької, татарської, російської, англійської, німецької тощо.
   Було б неправильно уявляти собі процес розвитку народів як ідеально прямий шлях руху від однієї спільності до іншої. Людство це живий багатобарвний світ народів. Він перебуває в безупинному русі: народи з'являються, розцвітають, зникають. І в кожного народу свій шлях, своя доля.
   З історії ви знаєте, що багато відомих колись народів {(ішли в небуття (фінікійці, скіфи, половці тощо), а деякі сучасні народи виникли ще в стародавності (наприклад, вірмени, грузини). Англійська нація склалася в XVI ст., українська - у ХVІІ-ХVIIIст., німецька - у XIX ст. Десятки націй сформувалися і формуються в XX ст. Нинішнє людство представлене всім різноманіттям історично сформованих форм спільності: сьогодні на Землі проживають роди і племена, народності і нації, що пов'язано з розмаїтістю природно-кліматичних, економічних, соціальних і культурних умов їхньої життєдіяльності.
   Що стосується поняття "національність", то воно означає приналежність людини до тієї чи іншої нації. У більшості країн світу національність визначається не державними органами, а самою людиною добровільно. Сьогодні на Землі усе більше стає людей, які народилися від змішаних шлюбів (тобто від батьків різних національностей), вони мають право вибирати собі національність кожного з батьків. У переважній більшості сучасних демократичних держав вибір національності є невід'ємним правом кожної особистості, одна з умов її свободи. Це право мають і громадяни України.