МУДРЕЦІ ДАОСЬКОЇ ШКОЛИ

   За уявленнями древніх китайців, людина, що поєднує темне і світле, чоловіче і жіноче, активне і пасивне, займає деяке серединне становище у світі і покликана ніби перебороти його розкол на два початки,: Інь (темний початок, пасивне чекання) і Ян (щось активне, що висвітлює шлях пізнання). Таке становище визначає і серединний шлях людини, її роль посередника: "Передаю, але не творю". Через людину, Сина Неба, небесна благодать сходить на землю і поширюється всюди. Людина - не цар всесвіту, не підкорювач природи. Краща поведінка для людини - це наслідування природному ходу речей, діяльність без порушення міри (принцип "у вей"). Людина тисячами ниток пов'язана із природою, а також зі співтовариством людей, вона ніби розчиняється в цьому єдиному цілому.
   Дані положення розвивали прихильники даосизму ("вчення про шлях") одного з найважливіших напрямів древньокитайської філософії. її центральним поняттям є дао - шлях. Усе у світі знаходиться в дорозі, у русі і зміні, усе мінливе і звичайне. Головне - наслідувати встановленому світопорядку, що відповідає дао. "Світ - це священна судина, якою не можна маніпулювати. Якщо ж хто хоче маніпулювати нею, знищить її". Даосисти вважали, що людина може бути безсмертна як тілом, так і душею. Для цього необхідно виконання особливих вправ (духовне споглядання, дихальні вправи, статева гігієна), що нагадують йогу.