ЗАРОДЖЕННЯ АНТИЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

   У Греції в VIII-VI ст. до н.е. розвинулися соціально-економічні і політичні явища, які надали античному суспільству певну специфіку в порівнянні з іншими цивілізаціями: класичне рабство, система грошового обігу і ринок, поліс - основна форма політичної організації, ідея суверенітету народу і демократична форма правління. Тоді ж були розроблені й основні принципи моралі, естетичні ідеали, які вплинули на увесь античний світ. Нарешті, у той період зародилися найважливіші елементи античної культури - наука і філософія, головні жанри літератури, театр, архітектура, спорт.
   Стрімкий підйом, підготовлений попереднім розвитком господарства, мав різноманітні наслідки для суспільства. Ріст продуктивності праці завдяки використанню залізних знарядь у сільському господарстві і ремеслі призвів до збільшення надлишкового (понад необхідний для виробника) продукту праці. Із сільського господарства вивільнялося усе більше число людей, що забезпечувало швидкий ріст ремесла. Відокремлення ремесла від сільського господарства спричинило за собою регулярний обмін між ними, іншими словами - поява ринку не як місця, куди з усієї Греції звозилися товари, а як регулярних торгових зв'язків між областями і районами країни. Розвиток торгівлі вимагав такого продукту, який міг би відігравати роль загального еквівалента легко обмінюватися на інші продукти праці. Таким еквівалентом стали гроші. Спочатку функцію грошей виконувала худоба, пізніше - монети з металу, які можна було обмінювати на інші продукти за певним рахунком.
   Незважаючи на те, що в архаїчний період Греція не була єдиною державою, регулярні торгові зв'язки між окремими полісами призводили до поступового формування етнічної самосвідомості: греки починали усвідомлювати себе єдиним народом - еллінами, відмінним від інших - нееллінів. Одним із проявів самосвідомості еллінів були знамениті Олімпійські ігри, що проводилися з 776 р. до н.е. і на які допускалися тільки елліни.
   Основною рисою моральної свідомості давньогрецького суспільства того періоду було поєднання почуття колективізму і змагального початку. Існування окремої людини поза рамками громади, поліса було неможливе, тому вища доблесть громадянина складалася в захисті свого поліса. "Солодко адже життя втратити, серед воїнів доблесно упавши, хороброму чоловіку в бою заради вітчизни своєї",- писав спартанський поет Тиртей. А принцип змагальності втілювався в прагненні якнайкраще послужити полісу.
   До VIII-VІ ст. до н.е. відноситься поява досконалої архітектури, головним чином суспільної. Усі сили суспільства використовувалися для монументальних культових споруд, насамперед храмів покровителів громади. Для полісного світогляду було характерне уявлення про особливий зв'язок поліса з певним божеством-заступником. Загальногрецьке значення мали лише святилища в Д ельф ах і Олімпії. Звичай приношення дарунків у храми сприяв тому, що останні зосереджували кращі твори мистецтва, а їхня територія нагадувала музеї.
   Найбільшим досягненням грецької культури тієї епохи було створення алфавітного письма. Перетворивши фінікійську складову систему писемності, греки створили свій алфавіт. Для того, щоб опанувати письмом і рахунком, не потрібні були роки важкої праці. Відбулася демократизація системи навчання, що дозволила зробити грамотними практично усіх вільних жителів Греції. Оволодіння грамотою давало можливість користуватися письмовими способами передачі інформації, знайомитися з працями літераторів і вчених.
   Особливе значення для всієї європейської культури мало виникнення філософії - принципово нового підходу до пізнання світу і людини, який докорінно відрізнявся від міфології. Постановка проблем, погляд на людський розум як засіб пізнання, орієнтація на пошуки причин усього, що відбувалося у світі в ньому самому, а не поза ним істотно відрізняли філософський підхід до світу від релігійно-міфологічних поглядів.
   Можна погодитися з думкою вчених, які пов'язують виникнення філософії із суспільним досвідом громадянина раннього поліса. Світ поліса, відносини в ньому - ось та модель, що лежала в основі уявлень грецьких філософів про великий світ - космос.
   У зародженій філософії складалися протилежні підходи до вирішення найважливіших питань устрою світу. Так, мислителі натурфілософського напряму (лат. natura природа) шукали першооснову світу в самій природі, а не вбожестві чи ідеї. Вони прагнули розкрити взаємозв'язок явищ і понизати розвиток світу. їхня філософія були стихійно-матеріалістичною і діалектичною.
   Інший напрям філософії представляли піфагорійці, послідовники відомого математика Піфагора. Основою основ піфагорійці вважали математику. Вони думали, що кількість, форма визначають сутність усього. Поступово вони стали ототожнювати речі з числами, позбавивши речовинний світ матеріального змісту. Перетворене в абсолют число, на думку піфагорійців, і складає сутність світу.
   Найважливіші завоювання цивілізації періоду архаїки були розвинуті в період класичної Греції (від рубежу VI-V ст. до н.е. до 338 р. до н.е.). У цих надбаннях духу виявлялася своєрідна риса античної Греції - формування етнічної самосвідомості еллінів.