СВІТ СХОДУ

   Основні духовні цінності східних цивілізацій склалися дуже давно на основі перших релігійно-філософських вчень - даосизму, буддизму, конфуціанства (детальніше про це мова йтиме в наступних параграфах). Згідно з древньосхідною картиною світу, існує єдиний світ, який поєднує все суще. Людина, як і все суще, повинна наслідувати його законам, природному ходу речей. Тільки так можна досягти гармонії з навколишнім світом. Таким чином, людина не є центром світобудови, не вправі вважати себе"царем природи".
   Більше того, одна людина - взагалі величина не дуже значна. її сили збільшуються, коли вона виступає як невід'ємна частина якого-небудь колективу -сім'ї, племені, касти, стану, релігійної спільності. Такі погляди означають, що особистісний початок приглушується, підкоряється принципу колективізму.
   Соціальний світ країн Сходу і сьогодні досить строкатий і представлений численними етнічними, релігійними, станово-кастовими групами. Наприклад, в Індії існує близько 200 тільки великих кастових груп, сотні мовних і діалектних спільностей. Усередині груп складаються, як правило, відносини підтримки і солідарності, у той же час між групами можливі протиріччя і конфлікти. При цьому самі групи займають різне становище в суспільстві, утворюючи соціальну ієрархію (від грец. hieros - священний і arhe - влада, ієрархія - розташування частин від вищого до нижчого). Яскравим прикладом цього може служити вже згадуваний кастовий лад в Індії. І понині в індійському селі кожний знає своє місце й обов'язки. Якщо недоторканий хоче пройти біля будинку представника вищої касти, він повинен зняти взуття. Не випадково один французький культуролог свою книгу про Індію назвав "Людина ієрархічна".
   Погляди людини на колективну солідарність і неминучість ієрархічного устрою суспільства впливають на ставлення до праці і багатства.
   Довгий час заїжджих європейців у країнах Сходу вражали, по-перше, бідність народу, по-друге, пишність, що супроводжує життя знаті (широко відомий вислів "східна пишність"), по-третє, строкатість східного базару. Контрасти бідності і багатства європейці нерідко пояснювали небажанням основної маси населення інтенсивно працювати, наданням переваги дозвіллю перед працею (не випадково в традиційних суспільствах так багато свят), а також тим, що вищі верстви, користуючись заступництвом, усемогутністю на Сході держави, перерозподіляють загальну убогу частку матеріальних благ на свою користь.
   Цей погляд поверхневий і неточний. Насправді на Сході здавна цінувалася праця, але конкретна праця майстра, професіонала. Не випадково східні міста в усьому світі славилися виробленими у них порцеляною, шовком, зброєю. До праці відносилися як до засобу (хоча і не єдиного) придбання необхідних благ, що задовольняють насущні потреби людини. Але праця в ім'я нагромаджень, які можна використовувати для наступного розширення своєї справи, що так цінується західним суспільством, не заохочувалася, а нерідко і засуджувалася на Сході. На це вплинули не тільки релігійні цінності, але і уявлення про багатство як постійну величину. Виходить, якщо один буде прагнути одержати більше, іншому неминуче дістанеться менша частка.
   Все отримане понад необхідне використовувалося для підтримки бідних родичів, здійснення з належним розмахом традиційних обрядів, ритуалів і свят. Привілейовані групи оточували себе немислимою в європейських країнах розкішшю, наслідуючи відомому вислову: "Гроші існують для того, щоб їх витрачати".
   Зі сказаного зрозуміло, що в будь-якій речі, призначеній для продажу, тобто товарі, цінувалися, в першу чергу, її споживчі властивості, її здатність задовольняти ту чи іншу потребу. І хоча Схід здавна славився своїми базарами, однак ринком як механізмом регулювання товарно-грошового господарства їх навряд чи можна було вважати.
   Східні цивілізації відносять до традиційного суспільства. Дійсно, традиціям, звичаям тут надавалося і надається особливе значення. Приміром, у Китаї древні тексти і сьогодні розглядаються як джерело знання і мудрості. На сторожі традицій виступає старше покоління, і саме воно оточується пошаною і повагою.
   Особливу роль на Сході відігравала держава. З курсу історії ви знаєте, що в стародавні часи і в Середньовіччя східні держави були переважно деспотіями. На чолі стояв верховний правитель - цар, імператор, шах, султан, який вважався верховним власником усієї землі - головного багатства аграрних суспільств. Існував досить численний прошарок чиновництва, що виконував різноманітні функції: від збору податків до контролю за станом іригаційної системи. Безконтрольність вищої влади, її сваволя не могли обмежити й існуючі зі стародавності у всіх східних цивілізаціях письмові зводи законів, хоча вони і давали деяку гарантію, зокрема, захист майнових прав.
   Східна держава нерідка ставала теократичною (від грец. theos- Бог, kratos - влада), коли верховний правитель був і релігійним правителем. Така держава прагнула поставити під свій контроль духовну сферу суспільства, змусити населення керуватися релігійними нормами в повсякденному житті. Найбільш повно принцип єдності релігійної і державної влади втілився в країнах мусульманського світу.
   Ставлення до держави на Сході завжди було дуже суперечливим, оскільки сама держава здійснювала в суспільстві досить різноманітні функції. З одного боку, деспотизм влади, її заступництво вищих класів породжували в суспільній свідомості уявлення про "несправедливих" володарів, з якими необхідно вести боротьбу. Історія Сходу знає безліч випадків таємних змов і відкритих народних виступів проти неугодних правителів. З іншого боку, держава здійснювала функції, необхідні для нормальної життєдіяльності всього суспільства, згуртовувала його, прагнула забезпечити соціальну стабільність. Тому навіть відкриті виступи проти правлячої групи не були спрямовані проти державної влади як такої. Людьми керувало прагнення домогтися "гарної влади", "справедливого царя". Історія майже кожної цивілізації Сходу зберігає ім'я правителя - захисника народних інтересів. Приміром, в Індії таким царем вважався Викрама.
   Ми коротко розглянули цінності східного суспільства. Окремі з них проявляться чіткіше при зіставленні з цінностями західної цивілізації.