"ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ"

   Така назва праці відомого англійського історика А. Тойнбі. Заголовок параграфа перегукується з назвою іншої праці - дослідженням німецького філософа К. Ясперса "Зміст і призначення історії". А багато століть тому у Древній Греції Лукіан розповів сучасникам, "як варто писати історію".
   Отже, у людства є минуле, обчислюване сотнями тисяч років, і є, як бачимо, уже давня потреба описувати й усвідомлювати це минуле. І те, й інше називається історією.
   Інтерес до минулого не випадковий: він допомагає зрозуміти нам сьогоднішній день і заглянути в завтрашній. Але дослідження і розуміння історії, як ви вже знаєте, - справа не проста. Історик звертається до світу, якого вже немає. Він повинен відтворити його, спираючись на ті свідчення, "сліди", що дійшли до наших днів. Оскільки свідчення ці, як правило, неповні, а події часто вилучені в часі, історичний опис може виявитися неточним. Одному іспанському письменнику це дало підставу в напівжартівливій формі так визначити суть історії: це те, що часом ніколи не відбувалося, описане тим, хто ніколи там не був.
   Але не тільки в цьому полягають труднощі усвідомлення минулого. Історик не обмежується лише реконструкцією й описом події. Він намагається з'ясувати, чому вона відбулася, до яких наслідків призвела, які цілі переслідували його учасники тощо. При цьому дослідник мимоволі переносить у минуле риси тієї епохи, сучасником якої він є. Можливо, саме цю особливість історичного знання мав на увазі Ш. Монтеск'є, стверджуючи, що історія це ряд вигаданих подій із натяком таких, що справді відбулися.