КРИТЕРІЇ ПРОГРЕСУ

   Ми вже бачили, що А. Кондорсе (як і інші французькі просвітителі) вважав критерієм прогресу розвиток розуму. Соціалісти-утопісти висували моральний критерій прогресу. Сен-Сімон вважав, наприклад, що суспільство повинно прийняти таку форму організації, яка б привела до здійснення морального принципу: усі люди повинні ставитися одне до одного як брати. Сучасник соціалістів-утопістів німецький філософ Фрідріх Вільгельм Шеллінг (1775-1854) писав, що вирішення питання про історичний прогрес ускладнене тим, що прихильники і супротивники віри в удосконалення людства цілком заплуталися в суперечках про критерії прогресу. Одні міркують про прогрес людства в сфері моралі, інші - про прогрес науки і техніки, що, як писав Шеллінг, з історичної точки зору, є швидше регресом, і пропонував своє вирішення проблеми: критерієм у встановленні історичного прогресу людського роду може служити тільки поступове наближення до правового устрою.
   Ще одна точка зору на суспільний прогрес належить Г. Гегелю. Критерій прогресу він вбачав в усвідомленні свободи. У міру росту усвідомлення свободи відбувається поступальний розвиток суспільства.
   Як бачимо, питання про критерій прогресу займало великі розуми Нового часу, але рішення не знайшло. Недоліком усіх спроб вирішити це завдання було те, що у всіх випадках як критерій розглядалася лише одна лінія (чи одна сторона, чи одна сфера) суспільного розвитку. І розум, і мораль, і наука, і техніка, і правовий порядок, і усвідомлення свободи - усе Це показники дуже важливі, але не універсальні, що не охоплюють життя людини і суспільства в цілому.
   У наш час філософи також дотримуються різних поглядів на критерій суспільного прогресу. Розглянемо деякі з них.
   Одна з існуючих нині точок зору полягає в тому, що вищим і загальним об'єктивним критерієм суспільного прогресу є розвиток продуктивних сил, включаючи розвиток самбі людини. Вона аргументується тим, що спрямованість історичного процесу обумовлена ростом і удосконаленням продуктивних сил суспільства, що включають засоби праці, ступінь оволодіння людиною силами природи, можливості їхнього використання як основи життєдіяльності людини. У суспільному виробництві лежать джерела всієї життєдіяльності людей. Відповідно до цього критерію, ті суспільні відносини визнаються прогресивними, котрі відповідають рівню продуктивних сил і відкривають найбільший простір для їхнього розвитку, росту продуктивності праці, розвитку людини. Людина тут розглядається як головна серед продуктивних сил, тому їхній розвиток розуміється з цього погляду і як розвиток багатства людської природи.
   Ця позиція зазнає критики з іншого погляду. Так само як не можна знайти загальний критерій прогресу тільки в суспільній свідомості (у розвитку розуму, моралі, свідомості, волі), так не можна знайти його в сфері матеріального виробництва (техніки, економічних відносин). Історія дала приклади країн, де високий рівень матеріального виробництва поєднувався з деградацією духовної культури. Щоб перебороти однобічність критеріїв, що відбивають стан лише однієї сфери життя суспільства, необхідно знайти поняття, яке характеризувало б сутність життя і діяльності людини. Для цього філософами пропонується поняття свободи.
   Свобода, як ви вже знаєте, характеризується на тільки знанням, відсутність якого робить людину суб'єктивноневільною, але і наявністю умов для її реалізації. Необхідне також рішення, що приймається на основі вільного вибору. Нарешті, вимагаються ще і засоби, а також дії, спрямовані на реалізацію прийнятого рішення. Нагадаємо також, що свобода однієї людини не повинна досягатися шляхом обмеження свободи іншої людини. Таке обмеження свободи носить соціально-моральний характер.
   На самому початку цієї книги ми говорили про сенс життя людини: він закладений у самореалізації, самоздійсненні особистості. Отож, свобода виступає як необхідна умова самореалізації. Справді, самоздійснення можливе, якщо людина має знання про свої здібності, можливості, що дає їй суспільство, про способи діяльності, у якій вона може реалізувати себе. Чим ширші можливості, створювані суспільством, тим вільніша людина, тим більше варіантів діяльності, у якій розкриються її потенціали. Але в процесі багатогранної діяльності відбувається і багатобічний розвиток самої людини, росте духовне багатство особистості.
   Отже, відповідно до цієї точки зору, критерієм соціального прогресу с міра свободи, яку суспільство в змозі надати індивіду, ступінь гарантованої суспільством індивідуальної свободи. Вільним розвиток людини у вільному суспільстві означає також розкриття її справжніх людських якостей -інтелектуальних, творчих, моральних. Це твердження підводить нас до розгляду ще однієї точки зору на соціальним прогрес.
   Як ми бачили, не можна обмежитися характеристикою людини як діяльної істоти. Вона також істота розумна і суспільна. Тільки з урахуванням цього ми можемо говорити про людське у людині, про людяність. Але розвиток людських якостей залежить від умов життя людей. Чим повніше задовольняються різноманітні потреби людини в їжі, одязі, житлі, транспортних послугах, її запити в духовній сфері, чим більш моральними стають відносини між людьми, тим доступні/ними для людини робляться найрізноманітніші види економічної і політичної, духовної і матеріальної діяльності. Чим кращі умови для розвитку фізичних, інтелектуальних, психічних сил людини, її моральних засад, тим ширший простір для розвитку індивідуальних, властивім кожній окремій людині, якостей. Коротше кажучи, чим людяніші умови життя, тим більше можливостей для розвитку в людині людського: розуму, моральності, творчих сил.
   Людяність, визнання людини вищою цінністю виражається словом "гуманізм". Зі сказаного вище можна зробити висновок про універсальний критерії! соціального прогресу: прогресивне те, що сприяє розвитку гуманізму.
   Тепер, коли ми виклали різні погляди на критерій історичного прогресу, подумайте, яка точка зору дає вам більш надійний спосіб оцінювати зміни, що відбуваються в суспільстві.