ЩО ТАКЕ ІДЕОЛОГІЯ

   Термін ідеологія, який з'явився в XVIII ст., спочатку означав "наука про ідеї" (порівн. геологія - наука про землю, зоологія - наука про тваринний світ тощо). А слово "ідея" грецького походження, у перекладі — поняття, представлення. Однак у подальшому значення слово "ідеологія" мінялося. У сучасній науці під ідеологією розуміється система ідей і поглядів, що виражає корінні інтереси, світогляд, ідеали якого-небудь суб'єкта політики (класу, нації, усього суспільства, політичної партії, суспільного руху). Розглядаючи на початку цього курсу мотиви діяльності, ми звертали увагу на те, що інтереси залежать від становища в суспільстві тих чи інших груп населення. Кожна з них домагається створення таких суспільних умов, при яких її потреби в духовних і матеріальних благах задовольнялися б найбільше повно. Оскільки становище тих чи інших соціальних груп у суспільстві істотно розрізняється, остільки і їхні інтереси можуть не збігатися, а нерідко бувають і прямо протилежні. Отже, ті погляди на суспільство і шляхи його розвитку, ті уявлення про найкращий суспільний устрій, у яких виражені інтереси різних груп, не можуть бути однаковими. Справді, чи могли люди, що складали у Франції XVIII ст. "третій стан", дивитися на існуючі суспільні умови так само, як перші два стани - дворянство і духівництво? Чи могли наймані робітники в XIX ст. так само ставитися до фабричних порядків, як власники підприємств?
   З'явилися мислителі, які у своїх творах оцінювали існуюче становище з позицій певного стану, класу, тієї чи іншої соціальної групи. І в інтересах цієї групи вони пропонували здійснити в суспільстві певні зміни. Іншими словами, у подібних творах викладалася така система поглядів, ідей, ідеалів, яку прийнято називати ідеологією, а її творців - ідеологами. Так, інтереси "третього стану" у Франції XVIII ст. знайшли відображення у творах Вольтера, Дідро, Монтеск'є, а інтереси найманих робітників XIX ст. - у працях К. Маркса.
   І в наш час суспільство складається з багатьох соціальних груп. їхні інтереси знаходять вираження в різних ідеологіях. Політична ідеологія містить погляди даної соціальної групи на політичне життя, обґрунтовує домагання групи на владу, на її використання в інтересах цієї групи. Вона відповідає на питання: якою повинна бути державна влада? Яку політику вона повинна проводити? Це система понять і ідей, у яких певний суб'єкт політики відбиває у своїй свідомості політичне життя, усвідомлює власні політичні позиції і бачить орієнтири боротьби за свої інтереси. Змістом політичної ідеології є трактування державної влади, ставлення до різних партій, масових рухів, інших держав. У ній фіксуються ідеали, уявлення про найкращий суспільний устрій, принципи, методи і засоби соціальних перетворень. На відміну від повсякденного світогляду (див. §16), що містить неупорядковані, уривчасті уявлення про життя суспільства, ідеологія є систематизованою, цілісною сукупністю понять, ідей, оцінок.
   Багато сучасних дослідників розглядають ідеологію як теоретичне обґрунтування системи цінностей певних суб'єктів політики. Цінність - це позитивна чи негативна значимість об'єктів навколишнього світу для людини, групи, класу, суспільства. Те, що для однієї людини має велику цінність, для іншої - малу чи взагалі ніяку, а часом є антицінністю, тобто викликає негативне ставлення. Так, для одних людей велика цінність - монархічна держава, для інших цінністю є лише республіканський лад. Цінність - це не властивість самих об'єктів, а результат їх включеності у сферу людської діяльності, їхніх потреб і інтересів. Коли, наприклад, люди беруть участь у виборах, вони керуються своїми ціннісними орієнтаціями, що визначають їхні соціальні установки, тобто схильність до певних політичних рішень. Ідеологія, висуваючи систему цінностей, задає мету, орієнтири для політичних дій.
   На відміну від науки, що прагне осягти істину, ідеологія призначена для вираження і захисту інтересів певних суб'єктів політики, хоча ідеологія може містити в собі і наукові знання. їй притаманна тенденція до спрощення, часткового відображення дійсності, що розглядається під певним кутом зору. При цьому ідеології властиве прагнення видати одну сторону дійсності за повну її картину. Згадаймо, що на процесі пізнання суспільства позначаються суб'єктивні позиції дослідника, а висновки вчених, що вивчають суспільство, зачіпають інтереси тих чи інших груп (див. § 12). Однак наука покликана дати об'єктивне знання, що досягається всебічним і по можливості безстороннім вивченням політичного процесу. Що ж стосується ідеології, то упереджене, зацікавлене ставлення до політичних явищ, їхньої оцінки з позицій тих чи інших соціальних спільностей є поряд зі знаннями істотною характеристикою її змісту. Соціальна група, чиї інтереси обслуговує певна ідеологія, схильна до її сприйняття, приймає цю ідеологію як систему власних поглядів на політичне життя, на очікувані соціальні зміни. Спрощена інтерпретація політичного життя легше сприймається масою, ніж складна система наукових доказів, а привабливі проекти суспільного устрою як докази на їхній захист приймаються на віру.
   Соціальні групи, що беруть участь у політичному житті, політичні еліти, політичні партії, політичні діячі діють у тому напрямку, що задається прийнятою ними ідеологією. Певна ідеологія є істотною характеристикою будь-якої політичної партії. Партія, як правило, поєднує прихильників цієї ідеології і протиставляє свою ідеологію ідеологічним позиціям інших політичних партій, веде з ними ідеологічні дискусії" а нерідко й ідеологічну боротьбу.
   У якій формі існує Політична ідеологія? Насамперед вона представлена у вигляді соціально-політичних теорій, які дають обґрунтування певних Цінностей і ідеалів, що лежать в основі пропонованого політичного курсу. Ідеологи систематизують ідеї і поняття, надають своїм оцінкам, принципам, ідеалам упорядкованість і узгодженість. Ідеологія з'являється в логічно-стрункому, теоретичному вигляді. Важливою формою втілення ідеології є політичні програми, що відображають вимоги соціальних груп, політичних еліт, політичних організацій, виступи партійних і державних діячів. Політичні програми (насамперед партійні), на відміну від теоретичних творів, призначені безпосередньо для потреб політичної діяльності, вони розкривають її цілі і способи їхнього досягнення, найближчі і наступні завдання боротьби за інтереси тих чи інших соціальних груп. В основі висунутих завдань і проголошених гасел лежать властиві дані ідеології ціннісні орієнтири.
   Ідеологія функціонує також у свідомості громадян, визначаючи їхню політичну поведінку. Вона втілюється в практичних справах і вчинках людей. Ідеологія ніби вплетена В політичні дії, роблячи їх ціннісно-раціональними. Сила ідеології виміряється ступенем її освоєння громадянами, мірою її втілення в політичній діяльності.
   Таким чином, політична ідеологія - це і вчення, і програма, і її перетворення в політичній практиці.