ЕКОНОМІКА ВИРОБНИКА

   Виробники - це люди, фірми, підприємства, тобто всі ті, хто виготовляє і продає нам товари і надає послуги. Те, що виробник одержує, продавши свою продукцію, називається його виторгом або валовим доходом. Те, що виробник витрачає на придбання виробничих ресурсів, утворює його витрати. Різниця між доходом і витратами складає прибуток.
   Ціль виробника в ринковій економіці - одержати як можна більший прибуток. Для цього він прагне знизити витрати на виробництво, адже чим нижчі витрати, тим вищий прибуток. Зниженню витрат сприяють більш економічна комбінація ресурсів, упровадження нової техніки, економія сировини й енергії і багато чого іншого. Проблема обмеженості виробничих ресурсів змушує окремо узятого виробника, фірму, суспільство в цілому вирішувати проблеми, що, як і для кого робити.
   Що виробляти? Виробники приймають рішення проте, як розподілити ресурси між виробництвом різних продуктів; які з необхідних суспільству і споживачам уданий момент часу благ виробити й у якій кількості; чи віддати пріоритети, наприклад, виробництву військової техніки або побутової.
   Як виробляти? Виробництво обраного обсягу продукції можна здійснити по-різному. Обробити землю, зібрати врожай можна вручну, залучаючи значне число працівників, чи обійтися їх меншим числом, використовуючи сільськогосподарську техніку. Застосування нової техніки і технології може забезпечити більший обсяг продукції, що випускається, при використанні наявних ресурсів. Однак виробнику варто пам'ятати, що це вигідно лише в тому випадку, якщо дохід від використання нової техніки і технології перевищує витрати, пов'язані з їх упровадженням.
   Для кого робити? Оскільки суспільство поєднує людей з різними доходами, різною купівельною спроможністю, виробникам доводиться вирішувати, на які верстви суспільства орієнтуватися при виробництві товарів і послуг, хто буде їхнім потенційним споживачем.
   Виявляючи способи ефективного використання ресурсів, економічна наука виходить з раціональної поведінки суб'єктів економічної діяльності, тобто їхнього прагнення домогтися певного результату при найменших витратах.
   Раціональна організація економічної діяльності вимагає від виробника рішення цілого ряду питань: як, маючи обмежені ресурси, домогтися цілей свого виробництва? Яким чином комбінувати виробничі ресурси, щоб витрати були мінімальні? Як збільшити обсяг продукції, що випускається, при наявних ресурсах?
   Так, для вирішення останньої проблеми, як ми уже відзначали раніше, є два способи: розширити обсяг виробництва за рахунок кількісної зміни ресурсів (збільшення виробничих потужностей, кількості використовуваних природних ресурсів, числа зайнятих працівників) і за рахунок поліпшення якісних характеристик ресурсів, поліпшення їхньої продуктивності.
   Більшість країн сьогодні, зіштовхуючись із проблемою виснаження сировини чи її подорожчання, наголошують на другому способі розширення границь виробничих можливостей. Це призводить до росту продуктивності праці. Нагадаємо, що цей економічний показник ефективності використання виробничих ресурсів характеризується кількістю продукції, виробленої за одиницю часу одним працівником.
   Фактори, які визначають ріст продуктивності праці, одночасно можна розглядати як фактори збільшення обсягу продукції, що випускається. Які вони ці фактори?
   Насамперед цей поділ праці або спеціалізація виробників на якому-небудь виді діяльності. При виконанні окремого продукту або дрібної операції робітник може стати віртуозом, і в результаті його продуктивність зростає.
   Технічний прогрес як фактор припускає використання у виробництві нової, більш продуктивної техніки чи технології, дозволяє збільшувати обсяг виробництва за той же проміжок часу, як правило, при меншій кількості зайнятих.
   І нарешті, рівень освіти і професійної підготовки працівників. Кваліфікована праця більш результативна не тільки тому, що здатна зробити більший обсяг продукції. Чим вищий рівень професійної майстерності працівників, тим вище якість продукції, що виготовляється, а виходить, вона міцніша, довговічніша, що дозволить заощаджувати ресурси, пов'язані з її виробництвом, і переключити їх на виготовлення інших економічних благ.
   Учений Бруклінського інституту (США) Едвард Денісон зробив спробу кількісно співвіднести вплив різних факторів підвищення продуктивності праці на ріст обсягів виробництва. Відповідно до його оцінок, 28% приросту реального національного доходу в період з 1929 по 1982 рр. у США відбувалося за рахунок технічного прогресу, 19% - за рахунок витрат капіталу, 14% - за рахунок росту освітньої і професійної підготовки працівників.
   У вирішенні ключової для суспільства проблеми ефективного використання обмежених ресурсів активно беруть участь не тільки виробники, але і споживачі. Розглянемо, якими правилами раціональної поведінки вони користуються.