ПЕРЕКОНАННЯ І ВІРА

   Найчастіше віру пов'язують тільки з релігійним світоглядом, однак поняття віри значно ширше. Вірити можна не тільки в Бога, але й у можливість побудови певного суспільного устрою, успіх реформ, власні можливості тощо.
   Як пов'язані знання, переконання і віра?
   Ми знаємо те, що пізнали, що отримало підтвердження в наших практичних справах. Так, ми знаємо, що сонце сходить на сході, а заходить - на заході, і повсякденне життя постійно підтверджує це, роблячи наші знання міцними, перетворюючи їх у переконання. Ми переконані, що і завтра, і післязавтра, і через рік сонце буде сходити на сході, а заходити на заході. Наші переконання базуються на знаннях, але будь-яке знання кінцеве й обмежене. Воно обмежується можливостями людини, можливостями часу, у якому вона живе. Навколишній світ людини нескінченний у часі і просторі, він містить у собі нескінченно велику розмаїтість властивостей, якостей, явищ. Чи можна пізнати все? Нікому і ніколи. У світі завжди є щось недоступне нашому сьогоднішньому пізнанню" хоча, як уже говорилося вище, пізнаване взагалі. Там, де неможливо з тих чи інших причин пізнання, там нерідко відкривається поле діяльності для віри. Ми віримо там, де не знаємо точно.
   Відзначимо відмінність віри і знання, скажемо словами Платона: "А тим часом переконанням володіють ті, що довідалися, і ті, що повірили ". Таким чином, бути переконаним у чому-небудь можна як на основі віри, так і на основі знання.
   У переконанні-вірі переважає суб'єктивна впевненість. Вона може породжуватися неусвідомленими емоціями і почуттями, різноманітними інтуїціями. При цьому Немає потреби в аргументації, раціональній доказовості. На противагу цьому для переконань-знань характерна опора на достовірну інформацію, логічну обґрунтованість.
   У житті людини важливу роль відіграє кожен з цих видів переконання. Переконання це усвідомлена потреба особистості діяти відповідно до своїх ціннісних орієнтацій.
   Давно помічено, що особисто значимі, дорогі людині переконання багато в чому визначають її практичну діяльність, поведінку. І не випадково багато хто самовіддано відстоює їх.
   Переконання притаманні людині з будь-яким типом світогляду, але джерела їх різні. Одним з них є життєвий досвід. Осмислюючи реальні факти свого повсякденного буття, життя оточуючих людей, людина приходить до важливих для себе висновків і узагальнень. Нерідко переконання виникають не в результаті міркувань, а в підсумку мимовільного засвоєння якоїсь думки, готового висновку чи під впливом почуттів і настроїв.
   Наведемо невеликий приклад. В одній зі шкіл старшокласникам була запропонована анкета, що містила наступні питання:
   1. Упевнений, що школа дає нам багато зайвих знань: так, ні, не знаю (виберіть відповідь).
   2. Моя впевненість заснована на:
   а) інтуїції;
   б) особистому досвіді;
   в) досвіді моїх батьків;
   г) думці багатьох, що закінчили школу;
   д) спостереженні за долею випускників;
   е) вивченні зв'язку між шкільною успішністю і життєвим успіхом.
   На перше питання більшість відповіла позитивно. Відбираючи відповіді, багато хто виділили пункти в) і г). А який би вибір зробили ви?
   Джерелом переконань може стати наука і теорія. Сила таких переконань у їх обґрунтованості, аргументованості. Разом з тим, залишаючись тільки "головними" і книжковими переконаннями, вони можуть не витримати іспиту в зіткненні з особистим досвідом, повсякденністю.