ЯК РОЗВИВАЄТЬСЯ НАУКОВЕ ЗНАННЯ

   Довгий час розвиток науки уявлявся поступовим, послідовним ростом один раз пізнаного, подібно до того, як цеглинка до цеглинки зводиться стіна. При такому підході картина світу не змінюється у своїх основах, а лише охоплює все нові сфери дійсності, а джерела знань, що добуваються наукою, завжди можна знайти в минулому. Тому дуже важливо вивчати праці попередників.
   У середині минулого сторіччя американський філософ Т. Кун запропонував іншу концепцію розвитку науки, відповідно до якої він йде не шляхом плавного нарощування нових знань на старі, а через періодичні корінні зміни в системі наукових знань, тобто через наукові революції. На етапі так званого нормального періоду існуючі наукові теорії дозволяють успішно вирішувати виникаючі проблеми. Але поступово накопичуються факти, що не піддаються поясненням у рамках цих теорій. Приходить етап кризи, коли висуваються сміливі гіпотези, відбуваються наукові відкриття, пропонуються нові способи вирішення наукових проблем. У результаті формуються нові наукові теорії, часто несумісні з колишніми. Це і є наукова революція.
   Яскравим прикладом такої революції є зміна наукової картини світу, що відбулася на початку XX ст. Дослідження А. Ейнштейна, М. Планка й інших видатних учених докорінно змінили уявлення про простір, час, матерію.