Підручники онлайн
Головна arrow Соціологія arrow Людина і світ (Юрій М.Ф.) arrow ПРОСТІР І ЧАС ЯК ЗАГАЛЬНІ ФОРМИ ІСНУВАННЯ СВІТУ
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


ПРОСТІР І ЧАС ЯК ЗАГАЛЬНІ ФОРМИ ІСНУВАННЯ СВІТУ

ПРОСТІР І ЧАС ЯК ЗАГАЛЬНІ ФОРМИ ІСНУВАННЯ СВІТУ

   Буття світу розкривається через уявлення про простір і час, їхню сутність і співвідношення. У філософії з опорою на природничонаукові знання формувалося декілька концепцій простору і часу. Традиційно серед них виділяють дві - абсолютну й відносну, тобто концепції абсолютності (субстанціональності) простору і часу та відносності (реляційності).
   Концепція абсолютності домінувала в уявленнях про світ до кінця XIX ст. Найвиразніше вона представлена в ученнях Ньютона і Лапласа. Суть її можна виразити так.
   1. Простір і час є загальними, але самостійними, зовнішніми щодо світу (матерії, природи, людського буття) реальностями. Вони об'єктивні, але незалежні від матеріальних систем. Простір і час є певним вмістилищем світу, своєрідними осями координат, в яких перебуває усе суще.
   2. Простір і час абсолютні ще й тому, що їх властивості незалежні одна від одної.
   3. Простір і час абсолютні, бо їхні властивості незмінні. Простір - це безкінечна протяжність, він тривимірний, лінійний, неперервний. Час -одномірний, спрямований (від минулого до майбутнього), незворотний. Це тривалість, у якій відбуваються всі процеси. Час асиметричний, оскільки неможливе повторення пройдених станів, причинно-наслідковий зв'язок незворотний.
   Реляційна концепція спочатку сформувалася у філософії, а через кілька століть отримала природничонаукове обґрунтування.
   Передумовами появи цієї концепції стали ідеї Декарта, Лейбніца, науково підтвердило її природознавство XX ст., передусім теорія відносності А. Ейнштейна. За аналогією до концепції абсолютності простору і часу, суть реляційної концепції можна сформулювати у таких тезах.
   1. Відповідно до цієї концепції простір і час є загальними формами існування світу, буття матерії, але не зовнішніми щодо них властивостями. Простір і час нерозривно пов'язані, залежні від форм руху матерії, структурних особливостей і процесів розвитку, що відбуваються в різних типах матеріальних систем (наприклад, залежність просторово-часових параметрів від швидкості руху, впливу потужних гравітаційних полів і т. д.).
   2. Простір і час відносні, бо їхні властивості взаємопов'язані. Із зміною властивості одного настає зміна властивостей другого.
   3. Простір і час відносні, бо їхні властивості не є незмінними. Як і властивості матерії, ці властивості невичерпні і кількісно, і якісно.
   У сучасній науці розробляються не лише традиційні просторово-часові моделі, як, наприклад, тривимірного, лінійного простору, що поєднує перервність і неперервність, одномірність, незворотність часу макросвіту, але й просторово-часові параметри мікросвіту і галактичних об'єктів (квазарів, білих карликів, що мають дуже велику щільність і потужні поля тяжіння). Створюються також і концепції, здатні відобразити специфіку просторово-часових параметрів біологічного й соціального світів.
   Крім перелічених вище, є концепції підходів, що визнають об'єктивний характер простору і часу, їх властивостей, існують концепції, які стверджують, що простір і час мають лише суб'єктивний характер: вони розглядають властивості людської свідомості. Так, І. Кант вважав простір і час апріорними (вродженими) формами людського пізнання, чуттєвого споглядання. З їх допомогою людина впорядковує, структурує отриману про зовнішній світ інформацію. Для представників суб'єктивного ідеалізму Дж. Берклі, Е. Маха простір і час - це форма впорядкування відчуттів, чуттєвих образів.

Основні поняття

   Світ. Субстанція. Матерія. Рух. Закон. Простір. Час.

Терміни

   Новий час. Співвідношення матеріального і ідеального. Форми руху. Закономірне і випадкове.

Питання для самоперевірки

   1. Як ви розумієте поняття світ?
   2. Які є види буття?
   3. Як розвивалися уявлення про світ?
   4. У чому особливості співвідношення матеріального та ідеального.
   5. Які форми руху ви знаєте?

Завдання

   1. Чим відрізнялися історичні уявлення про світ в античні часи, епоху середньовіччя і Новий час?
   2. Чому матерія є гносеологічною протилежністю свідомості, а свідомість онтологічно не є протилежністю матерії?
   3. Назвіть форми руху.
   4. Який взаємозв'язок між рухом і розвитком?
   5. Що таке закономірне і випадкове у розвитку світу?
   6. Назвіть закони за їх класифікацією.

 
< Попередня   Наступна >