ПОНЯТТЯ МАТЕРІЇ. СПІВВІДНОШЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО Й ІДЕАЛЬНОГО

   Уявлення про матерію, її будову, основні властивості історично змінювалися. Першу концепцію матерії можна назвати субстратною. Виникла вона ще в античні часи. Багато її ідей без суттєвих змін проіснували до кінця XIX ст. Згідно з цією концепцією матерія ототожнювалася з нестворюваними, незнищуваними природними першоелементами (субстратом), тобто водою, землею, повітрям, вогнем, атомами і т. д. Реальними властивостями матерії вважалися просторові параметри і вага.
   Прихильники субстратної концепції ототожнювали матерію з речовинним першопочатком, відрізняли її як першоматерію від усього багатоманіття конкретних речей і предметів, з якої вони утворені. Таким чином, усі якісні відмінності речей і явищ зводилися до кількісних.
   Другу концепцію можна назвати субстанціональною. Ґрунтувалася вона на тому, що світ - це субстанція, а властивості матерії - не що інше, як властивості субстанції.
   Наприкінці XIX ст. природознавство відкриває нові явища. Це завдає відчутного удару по традиційних уявленнях про матерію і матеріальне (передусім як про речовину і речовинне). Ці фундаментальні відкриття вимагали відмовитися від традиційних уявлень про матерію та її властивості (зокрема неподільність і непроникність атомів, незмінність маси тіл і т. д.) і стимулювали потребу у філософській переоцінці поглядів на природу матеріального.
   Узагальнюючи природничонаукове знання, марксистська філософія створює нову концепцію матерії. Виходячи з принципів та ідей діалектико-матеріалістичної концепції, В. Ленін пропонує таке визначення. Матерія - це "філософська категорія для визначення об'єктивної реальності, що дана людині у її відчуттях, яка копіюється, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них".
   Це визначення виходить з нескінченного багатоманіття структурних особливостей і властивостей матерії. У ньому матерія не ототожнюється з уже пізнаними і загальними її станами - речовиною, полем, енергією, їхніми властивостями і залишається відкритою для нового знання про неї.
   Філософська концепція марксизму виходить із принципу матеріального монізму. Онтологічно світ - об'єктивна реальність, тобто вічна, нестворювана, нескінченна матерія, що перебуває у єдності всіх форм свого існування, у безперервному русі і розвитку. Вона невичерпна у структурному плані.
   Діалектико-матеріал і стична концепція матерії близька, але незвідна до субстанціональної. По-перше, субстанцію можна розуміти й пантеїстично, й ідеалістично. По-друге, визнаючи субстанціональність матерії, діалектико-матеріалістична концепція засвідчує нерозривну єдність матерії і руху. Визнаючи рух універсальним способом існування матерії, концепція марксизму акцентує на тому, що, на відміну від субстанції, завжди стабільної (незмінної у своїй якісній визначеності), матерію не можна зводити до одного певного стану, одного структурного рівня чи основних властивостей. Вона безперервно переходить з одного стану в інший, змінюючи свої властивості, її структурна впорядкованість та організованість виявляються у закономірній взаємодії усіх елементів, форм руху, які утворюють певні структурні рівні.
   У сучасній науковій картині світу вирізняються різні типи матеріальних систем і відповідні їм структурні рівні матерії.
   Рівень неживої природи представлений елементарними частинками, фізичним вакуумом, полями (гравітаційним, електромагнітним та ін.), атомами, молекулами, макроскопічними тілами, геологічними системами, планетами, зірками, галактиками і їхніми системами, Метагалактикою.
   Рівень живої природи репрезентують системи доклітинного стану-ДНК, РНК, білки; клітини, одноклітинні організми, рослини, тварини, популяції, види, біоценози. Жива природа об'єднує сукупність організмів, які мають здатність до самовідтворення і спадкової передачі генетичної інформації.
   Рівень соціальної організації матерії - суспільство, характеризується своєю соціальною структурою і системою соціальних взаємин між суб'єктами (від окремих індивідів до соціальних угруповань).
   Матерія визначається як об'єктивна реальність, тобто як реальність, що існує поза і незалежно від свідомості людини.
   Матерія - це гносеологічна протилежність свідомості. Визначення матерії через свідомість здійснюється саме тому, що матерію як загальну реальність неможливо визначити через щось більш загальне, а лише вказуючи на її протилежність (тобто свідомість) та її властивості.
   З другого боку, свідомість онтологічно не є протилежністю матерії, її загальна властивість - відображення, тобто здатність до фіксування результатів взаємодії у змінах взаємодіючих систем. Як вища форма відображення, свідомість характеризується універсальністю відображення. Таким чином, свідомість, на відміну від усіх нескінченних властивостей матерії, не відносна, а абсолютна, тому що у ній може відображатися решта властивостей матерії. З розвитком пізнання вона стає ідеальним двійником матеріального світу (див. додатково характеристику ідеального у темі:"Свідомість як вища форма відображення").
   Сучасне природничонаукове та філософське знання про матерію, її будову й розвиток розкривається не лише через дослідження її рівнів структурної організації та їхньої специфіки, але й через уявлення про простір, час, форми руху матерії.