БАГАТСТВО СВІТУ СПІЛКУВАННЯ

   Отже, погодившись, що в процесі спілкування беруть участь рівноцінні і рівноправні суб'єкти, розглянемо різноманіття видів спілкування залежно від відмінності цих суб'єктів. Суб'єктом можуть виступати окремі люди, групи, співтовариства, людство в цілому. Суб'єкти, що беруть участь у спілкуванні, можна розділити на реально існуючі, ілюзорні й існуючі в уяві.
   Перший вид спілкування - спілкування між реальними суб'єктами (наприклад, між двома людьми). Дотепер переважно про цей різновид спілкування і йшла мова. Сюди включається спілкування, пов'язане з практичною діяльністю в процесі праці, у спільних зусиллях щодо створення умов збереження життя людства, у різноманітних проявах суспільної практики (війни, революції, рухи - про це мова йтиме нижче). Реальним є і духовне спілкування: як безпосередній духовний контакт у дружнім спілкуванні, так і опосередкований - переписування, своєрідний "обмін живими голосами", Інтернет.
   Спілкування реальних суб'єктів може проходити й у формі обряду чи гри. Про гру мова йшла, а учасники обрядів грають деякі узагальнені ролі - щасливий воїн, наречений, молодший член сім'ї тощо. Причому ролі ці заздалегідь визначені, а спілкування протікає через ритуальні дії з використанням символів, масок тощо (згадайте супутників бога Діоніса в дні свят у його честь у Древній Греції).
   Різновидом спілкування між реальними суб'єктами є представницьке спілкування. Його учасники виявляють себе як виразники деяких групових переваг, інтересів. Найбільш типовий приклад - переговори між дипломатами. У їхньому спілкуванні особистісні позиції, смаки, симпатії відходять на другий план перед завданням пошуку взаєморозуміння високих договірних сторін.
   Другим різновидом спілкування є спілкування реального суб'єкта з ілюзорним партнером, якому ніби присвоюються невластиві йому риси суб'єкта спілкування. Найбільш типовий приклад - спілкування з твариною, що розглядається не як об'єкт пізнання, розведення, полювання тощо, а як партнер, здатний зрозуміти, поспівчувати, відповісти. Це Капітанка, Біле Ікло тощо. Кожний з вас зможе доповнити цей перелік.
   З дитинства приносить людина здатність спілкуватися з неживими предметами як з живими істотами - Котигорошком, Козою-Дерезою, Сплячою Красунею тощо. Спілкування з цими партнерами задовольняє потребу людини в розширенні сфери свого спілкування, в "олюдненні" навколишнього його предметного середовища.
   Третім різновидом спілкування є спілкування реального суб'єкта з уявлюваним партнером. Насамперед воно виявляється у внутрішньому діалозі, так би мовити, у "самоспілкуванні". Це не тільки внутрішній голос, який розмовляє з нами, дозволяючи щось усвідомити, зрозуміти, осмислити, але і діалог з образом іншої людини. Цими "перекладами" просякнуті твори М. Гоголя, Т. Шевченка.
   Особливим типом уявлюваного партнера по спілкуванню є художник, творець творів мистецтва. Художня інформація не повідомляється, не посилається автором, вона народжується в процесі активного сприйняття, у спільній творчості художника і глядача, читача, слухача. Якщо такої спільної творчості не виникає, виходить, не відбувається і спілкування з мистецтвом, процес обмежується комунікацією("бачив - не вражає..."). М. Гегель писав: "Хоча художній твір і утворює узгоджуючий у собі і завершений світ, усе-таки він як дійсний, відособлений об'єкт існує не для себе, а для нас, для публіки, яка споглядає художній твір і насолоджується ним". Тому будь-який твір мистецтва є діалогом з кожною людиною.
   Своєрідне спілкування з уявлюваним суб'єктом відбувається під час заклинань, ритуальних дій. Це внутрішній діалог, у ході якого передбачається спілкування з божеством, ідолом тощо, як істотою, здатною чути, розуміти, реагувати. їй сповіщають таємні сподівання, помисли, переживання з розрахунком на співчуття, допомогу, заступництво.
   Нарешті, четвертим видом спілкування є спілкування уявлюваних партнерів - художніх персонажів. Оскільки художній образ за своєю природою є не що інше, як модель суб'єкта (якщо припустимий такий вислів стосовно до твору художника), то художній твір завжди є системою образів, взаємодіючих між собою, а відносини персонажів - не що інше, як спілкування. Особливо явно це виявляється в сценічному мистецтві, де п'єса завжди, - зображення процесу спілкування.
   Мистецтво в будь-якому вигляді допомагає людям пізнавати сутність людського спілкування через проникнення у внутрішній світ персонажів. Ми вчимося розуміти вчинки, слова, стани героїв різних епох, темпераментів, віків. Мистецтво не тільки нескінченно поглиблює наше розуміння реального спілкування, але і розширює його сферу, збагачуючи наш досвід, допомагаючи орієнтуватися в різноманітному світі спілкування.
   Справді, доводиться погодитися, що спілкування - цілий світ, багатий і різноманітний. Його пізнання безмежне, можливості невичерпні, воно абсолютно необхідне людині, щоб бути людиною.