§ 1.4. Взаємовідносини соціології та інших суспільних наук

   Будучи наукою про суспільство, соціологія водночас структурно включає як загальну теорію соціальної різноманітності явищ і процесів суспільного життя, що є об'єктами дослідження суспільних і гуманітарних наук, так і соціальні теорії різних специфічних об'єктів, а саме соціальні теорії праці (соціологія праці), освіти (соціологія освіти), релігії (соціологія релігії) тощо. Те, що соціологія займає загальне, а не приватне місце серед суспільних і гуманітарних наук, ще не означає її перетворення у філософську науку.
   Проте слід зауважити, що у своїй теоретичній частині соціологія переплітається з філософією. Мова, зокрема, йде про такий розділ філософії як соціальна філософія. Співвідношення соціології і соціальної філософії визначається насамперед тим, що соціологія не є філософською наукою і тому вивчає властивості і закони меншої міри спільності, ніж соціальна філософія. I соціологія, і соціальна філософія розглядають суспільство в цілому, у його системності, як такс інтегральне утворення, що не зводиться до простої суми вхідних у нього одиниць. Це їхня загальна риса, яка визначає особливо тісний взаємозв'язок цих наук. Але при всьому цьому соціальна філософія вивчає суспільство в найбільш широкому ракурсі, як специфічну частину усієї світобудови, а тому й описує його за допомогою гранично загальних понять, категорій, законів. Соціальна філософія аналізує розвиток суспільства під кутом зору специфічного прояву в цьому процесі загальфілософських законів, тобто законів, що діють і в природі, і в суспільстві, і в людському мисленні.
   Найбільш наочними прикладами законів соціальної філософії можуть служити закони співвідношення суспільного буття і суспільної свідомості, а також закони, що характеризують джерело саморуху громадського життя. Усе це відбиває специфіку соціальної форми руху реальної дійсності в порівнянні з природою.

   Але цим далеко не вичерпується знання про суспільство, якому притаманні й свої власні, специфічні соціальні зв'язки і взаємодії, риси, сторони, властивості, відбиті законами, категоріями, поняттями, які зводяться не лише до специфічного прояву загальфілософ-ських законів, категорій, понять у суспільному житті. Це і вивчає соціологія на відміну від соціальної філософії. Зрозуміло, що й об'єкт і предмет соціології мають більшу конкретність, меншу абстрактність в порівнянні з об'єктом і предметом соціальної філософії. Якщо соціальна філософія у своєму розвитку безпосередньо спирається на досягнення спеціальних наук про суспільство, то соціологічні дослідження, використовуючи результати інших суспільних наук, безпосередньо базуються на зборі й аналізі соціальних фактів, що перевіряються емпірично, на узагальненні відповідних емпіричних даних, добутих у рамках цієї науки.
   Оскільки знання законів і категорій більш загального порядку завжди є необхідною попередньою умовою правильного підходу до вивчення законів і категорій менш загального порядку, остільки соціальна філософія виступає як загальнотеоретична і методологічна основа соціології. Зовсім очевидно, наприклад, що ні соціальна структура суспільства, ні її окремі елементи не можуть глибоко й успішно вивчатися поза розумінням суті суспільства в цілому, взаємодії його різних сфер і т. п., як не можуть бути зрозумілі частини цілого поза цим цілим. З іншого боку, соціологія, даючи конкретний аналіз громадського життя у всьому її складному різноманітті, сприяє збагаченню понятійного апарата і предметного змісту соціальної філософії.
   Усе сказане про розмежування соціології і соціальної філософії не повинне приводити ні до їх абсолютного роз'єднання, ні до їх ототожнення. Особливо тісний взаємозв'язок і навіть взаємопроникнення соціальної філософії і загальнотеоретичної соціології, тому що багато положень і висновки першої виявляються органічно включеними в другу.
   Значення соціології для інших наук полягає в тому, що вона дає науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структуру, забезпечує розуміння законів і закономірностей взаємодії його різних сфер.
   Соціологія має безпосередній вихід на ряд суспільних і гуманітарних наук. Насамперед спостерігається її тісний зв'язок із соціальною психологією. Соціологи, які розробляють проблеми соціальної поведінки індивідів та спільностей, чимало запозичують знань з досліджень у галузі психоаналізу і деяких розділів психіатрії. В свою чергу соціальні психологи поряд з психологічними методами спостереження, лабораторного і природного експерименту, тестування широко застосовують соціологічні методи — анкетні опитування та інтерв'ю, контент-аналіз, соціальний експеримент. Спільними проблемами дослідження для соціології і соціальної психології є потреби та інтереси, соціальні установки і цілісні організації, думки та настрої людей тощо. Однак для кожної з них характерним є специфічний підхід до вивчення цих явищ. Наприклад, при вивченні громадської думки соціолога цікавлять передусім закономірності формування громадської думки людей, які належать до певних соціальних груп, тоді як соціально-психологічні дослідження спрямовані на пізнання психологічних механізмів формування і виразу громадської думки.
   Соціологія активно співпрацює із соціальною статистикою — галуззю статистики, предмет якої — соціальна сфера суспільства, галузь соціальних відносин і процесів. Соціальна статистика забезпечує соціологію інформаційною базою для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах і процесах, в орієнтаціях і поведінці груп і верств для підготовки науково обґрунтованих загальнодержавних і регіональних соціальних програм, поточної соціальної політики, розробки надійних прогнозів і проектів соціального розвитку. Однак сучасний стан соціальної статистики в Україні не може задовольнити потреби соціології щодо повноти і надійності інформації, її доступності. Щоб змінити цей стан, необхідним є розвиток теорії суспільства, Його структури, різних галузей соціологічної науки, покликаний методологічно забезпечити вдосконалення соціальної статистики.
   Тісний зв'язок існує між соціологією і правознавством. Відійшло в минуле зневажливе ставлення до частини соціологів, які схильні були пояснювати соціологію лише як науку про процеси, що спонтанно виникають, і про сили, що спонтанно розвиваються. Водночас зменшилась кількість правознавців, які тривалий час схильні були нехтувати дослідженнями соціологів. Нині ці дві науки зближаються. І соціологи, і правознавці дійшли висновку, що повний опис і пояснення сучасних соціальних процесів вимагають об'єднання зусиль спеціалістів обох наук. Виникла спеціальна соціологічна теорія — "соціологія права".
   Соціологія, особливо прикладна, ґрунтується на математичних знаннях і методах. Завдяки розвиткові соціологічного знання, у тому числі й закону великих чисел, на підставі відкриття певних константних залежностей і закономірностей між соціальними явищами, виникають принципово нові ідеї, аргументи і способи пояснення останніх, що змінює старі парадигми, зумовлює появу нових методологічних і світоглядних уявлень про суспільство. Саме в процесі зближення емпіричної соціології і математики утворилась "математична соціологія" — спеціальна соціологічна теорія, в межах якої розробляються основні компоненти соціального аналізу, стратегія побудови соціальних моделей.
   Між соціологією та історією чимало загального. І та й інша науки вивчають усе суспільство, а не тільки яку-небудь одну його частину чи сторону. Обидві ці науки особливу увагу приділяють діяльній, суб'єктивній стороні історичного процесу. Кожна з цих наук так чи інакше базує своє знання на дослідженні конкретних фактів громадського життя.
   Але між цими науками і чимало істотних розходжень, що йдуть по лінії насамперед своєрідності їхнього характеру, природи, їхнє співвідношення — це співвідношення теорії й історії, теорії суспільного розвитку і його історії. Відомий російсько-американський соціолог П. А. Сорокін, слідом за засновниками баденської школи неокантіанства В. Віндельбандом та Г. Ріккертом, називав соціологію "генералізуючою наукою" (тобто узагальнюючою наукою) на відміну від історії як "індивідуалізуючої науки". Історія за своєю природою і сутністю не може абстрагуватися від конкретно-хронологічного ходу історичних подій, від чіткого і різнобічного відображення конкретних явищ, подій, процесів громадського життя у всій їхній індивідуальності, неповторності, своєрідності. На відміну від цього головне в соціології як "теоретичній" науці — це узагальнення соціального досвіду минулого і сьогодення, виділення повторюваного, типового, сутнісного, закономірного в даному ряді соціальних явищ, подій, процесів.
   Можна вказати і на ряд інших важливих відмінностей соціології від історії. Якщо історія вивчає всі сфери, сторони, форми прояву громадського життя, то соціологія, як показано вище, тільки "соціальне" у суспільстві. Відзначимо, що історична наука вивчає тільки те, що здійснилося і ввійшло в історію, у той час як соціологія переносить центр ваги своїх вишукувань на сучасність, містить у собі як необхідний елемент соціальне планування і прогнозування. Разом з тим навряд чи можна погодитися з категоричними твердженнями, що часто зустрічаються, начебто соціологія — це наука лише про сучасне суспільство.
   Взаємовідносини соціології й історії визначаються насамперед тим, що соціологічні положення і висновки безпосередньо спираються на узагальнення історичних фактів, історичного досвіду.
   Дуже важливо також визначити правильне співвідношення соціології і політології. Тісний взаємозв'язок між ними визначається тим, що:
   1) соціальні спільноти, соціальні інститути і організації є важливими суб'єктами і об'єктами політики;
   2) політична діяльність є однією з основних форм життєдіяльності особистості та її спільностей, які безпосередньо впливають на соціальні зміни в суспільстві.
   Політика, як дуже широке, складне і багатогранне явище проявляється у всіх сферах суспільного життя (економічна політика, соціальна політика, культурна політика і т. п.) і багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому. Особливо тісний зв'язок і взаємовплив соціології і політології відображається у появі таких спеціальних соціологічних теорій, як соціологія політики, соціологія влади, соціологія міжнародних відносин та ін.
   Отже, соціологія не може успішно розвиватися, не спираючись на результати досліджень соціальної філософії, економічної теорії, політології, етнографії, етнології, культурології тощо. Не випадково творці соціології були людьми з широкою гуманітарною і соціальною освітою, широко окреслювали межі соціологічних досліджень.
   Історичний розвиток наук (не лише суспільних), свідчить про те, що в точках, де вони стикаються і взаємодоповнюють одна одну, виникають досить цікаві і плідні теорії.
   Зв'язок соціології з іншими науками потрібно розглядати швидше через призму тенденції до їх інтеграції, зближення і об'єднання, а ніж до їх розмежування. На сьогоднішній день переважає тенденція до комплексного, всебічного дослідження явищ і процесів суспільного життя, до спільного дослідження кількома науками, до комбінування (поєднання) їх пізнавальних можливостей.

План семінарського заняття (2 год.)

1. Соціологія в системі суспільних і гуманітарних наук.
2. Предмет, структура і метод соціології
3. Функції соціології
4. Зв'язок соціології з іншими науками.

Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Суспільство і соціологія.
2. Категорії та поняття в соціології
3. Основні риси, що характеризують специфіку соціального.
4. Місце соціологи в суспільному реформуванні українського суспільства.

Додаткова література з теми

1. Ансар П. Современная социология //СОЦИС. — 1995. — №12.
2. Бергер П.Л. Приглашение в социологию. — М, 1996.
3. Гіденс Е. Соціологія. Пер. з анг. —К., 1999.
4. Дюркгейм Э. Социология и социальные науки // Философская и социологическая мысль. —1992. — №5.
5. Комаров М.С. Размышления о предмете социологии // СОЦИС. — 1990. —МП.
6. Маковецький A.M. Соціологія. — Чернівці, 2000.
7. Рущенко І.П. Соціологія: курс лекцій. —К., 1996.
8. Смелзер И. Социология. Пер. с анг. — М„ 1994.
9. Соціологія: Підручник/ За ред. ВТ. Городяненка. —К, 2002.
10. Соціологія: терміни, поняття, персоналії, навчальний словник-довідник / За ред. В.М. Печі. — К.-Львів, 2002.
11. Социология: Наука об обществе. Учебное пособие / Под общей ред. проф. В.П. Андрущенко, проф. Н.П.Горлача. —X., 1996.
12. Тихомирова Є.Б. Основи соціології. —К., 1996.
13. Фролов С. С. Социология. — М., 1996.
14. Ядов В.А. Размышления о предмете социологии // Социологические исследования. — 1990. — №2.