Французька хартія прав журналістів (Липень 1918 — переглянуто в 1939 р.)

   Журналіст, гідний так називатися, несе відповідальність за все ним написане, навіть не під своїм ім'ям; вважає наклеп, обвинувачення без доказів, підробку документів, викривлення фактів, брехню найсерйознішими професійними помилками; визнає тільки осуд колег — журналістів, які мають на те повне моральне право, погоджується виконувати тільки такі редакційні завдання, які не йдуть усупереч його професійній честі та гідності; не дозволяє собі представлятися кимось іншим, а не журналістом; використовувати незаконні способи отримання інформації або похитнути довіру будь-кого; не отримує грошей від приватних осіб або від тих, хто, в принципі, може використати його журналістське становище, впливовість та контакти, зманіпулювати ним; не підписує своїм ім'ям комерційний, фінансовий рекламний матеріал; не займається плагіатом, посилається на тих, чиї матеріали використовує; не зазіхає на місце іншого, не "підсиджує" його, змушуючи перейти на гірші умови праці; тримає професійну таємницю (секрет джерела); не маніпулює поняттям "свобода слова" з будь-яких корисних мотивів; вимагає собі свободу надавати чесну, правдиву інформацію; переконаний, що совість та справедливість — основні постулати; не плутає свій фах із роботою поліції.