Підкарпатська Русь – Карпатська Україна

   Тоді як Галичина і Буковина, в добі по першій світовій війні, фактично вже позбулася москвофільства в пресі, на долю Карпатської України припало впродовж саме цієї доби витримати бій з цією недугою. Початки цього бою в'яжуться зі спробою совєтизації країни під протекторатом мадярської совєтської влади на чолі з Бела-Куном в 1918—1919 роках.
   Речником цих спроб у Карпатській Україні, названій "Руською Країною", з початку квітня у Мукачеві стає політична тижнева газета. піл назвою "Руська Правда" ("Урядові Ізвішаня Русько-Краінського Комісарства"). З днем 28.VI назву змінено на "Русько-Країнська Правда". Був це орган, що визначався особливою неохайністю, політичним і мовним неуцтвом та гостро ворожим становленням до українства.
   Як виглядала "мова" цієї газети, можна бачити хоч би з такого повідомлення: "Републичной Совет Россійскій, нужному держе аби єднородноє проваденіе уделем воинским фінанціяльнім, жильзрицким й ужитким подобним деле". Або: "В Росіи Центральное Совєткомисарство великое собраниє держав. В Петербург й 1 -го юнія появилися Ківети Украински, Летски, Літвански Біл-Руськи. Й сем Ківети общій Россіом: ште они твердий союз хотят между републичной совета"... (число з 1. VI. 1919 р.).
   Таких зразків можна зустріти безліч. Проти цього органу стала відновлена "Наука" на чолі з А. Волошиним. З січня 1919 р. змінила була вона назву на "Руська Країна", але у вересні того року знову повернула до попередньої, що й затрималася до 1922 р., коли була змінена на "Свободу".
   З приєднанням до Чехословаччини під назвою Підкарпатська Русь, примушена була Карпатська Україна вести боротьбу з москвофільською недугою в затяжному і нелегкому бою. Проте крок за кроком український рух здобував позиції.
   На 1938 р. вилився він у такі дані щодо кількості органів за мовою видання (від прилучення до реалізації автономії).
   1) Українська мова (фонетичний і етимологічний правопис) 62 органи
   2) "Язичіє" 25 органів
   3) Російська мова 39 органів
   Отже, 126 органів на 51 органів чужонаціональних: мадярських — 34, чеських - 13, інших — 4, і врешті, ще 6 органів — у двох чи більше мовах.
   За доби автономного існування Карпатської України (X. 1938 — III. 1939) виходило тут 16 органів преси, з яких:
   1) українських (в тому і чеською мовою) 11 органів
   2) російських (москвофільських) З органи
   3) чеських 1 орган
   4) в двох мовах (українсько-чеській) 1 орган
   В тому — 4 органи як продовження з попередніх років і 12 — нових. За змістом українська преса охоплювала всі галузі і вимоги життя. На першому місці — органи суспільно-політичні. Один із старших часописів ("Наука"), прийнявши назву "Свобода" став суспільно-політичним, культурним і економічним органом. З 1925 р. під проводом о. А. Волошина стає органом Християнсько-народної партії. Виходив в Ужгороді тижнево, а потім двічі на тиждень, як газета, до 1938 р. З виходом щоденника під назвою "Нова Свобода", "Свобода" припинила своє існування. Засновано було цей щоденник зусиллям всього громадянства, при найактивнішій участі А. Волошина і Ю. Ревая. В добі автономії став цей щоденник органом Українського Національного Об'єднання (1939), здобувши під добрим, умілим редакційним проводом інженера С. Довгаля, а пізніш письменника В. Гренджі-Донського, широку популярність.
   При найближчій співпраці В. Гренджі-Донського виходило в Карпатській Україні вже з часу прилучення її до Чехо-Словаччини кілька органів. В першу чергу був це щоденник під назвою "Русин" (Ужгород, 1920—1923 рр). Спочатку виходив двічі на тиждень. Головним редактором був Ф. Жаткович, при співпраці А. Штефана. Року 1923 стає щоденником із тижневим ілюстрованим додатком під назвою "Неділя Русина".
   В цих же роках виходить орган Руської хліборобської партії під веденням М. Бращайка "Руська Нива" (1920—1924) як тижнева газета. її завданням було: захист і розвиток українських культурних і господарських інтересів та ширення ідеї єдності з усім українським народом.
   На початку цієї ж доби народжується орган українських соціал-демократів "Народ" як тижнева газета, найближчими співробітниками якої стають Е. Пуза — старшина УГА, і С. Клочурак — пізніш за автономії міністр автономної влади. З 1922 р. "Народ" заступає тижнева газета під назвою "Вперед", що і виходить до 1938 р. при участі спочатку С. Клочурака, а потім Д. Німчука і за фактичною редакцією інженера С. Довгаля.
   С. Клочурак, відійшовши від соціал-демократів, став одним з активних провідників української групи в Республікансько-хліборобській (аграрній) партії. Органом цієї групи стала суспільно-політична тижнева газета під назвою "Земля і Воля" (Ужгород, з 1934 р.). Головним редактором став С. Клочурак при ближчій співпраці Ю. Лацанича. Року 1935 мала додаток для молоді "Молодий Плугар".
   Виходила "Земля і Воля" до жовтня 1938 р. Так само в цей час припинила своє існування газета "Українське Слово", що почала виходити з 1932 р. при найближчій участі М. Бращайка, В. Бірчака, В. Гренджі-Донського та інших. Виходила спочатку тижнево, потім двічі на тиждень. Своїм гаслом поставила: "Пора, шоб щезло українофільство, москвофільство, а щоб всі пізнали, що ми є один український нарід".
   На тридцяті роки припадає вихід українського національного органу на Пряшівщині (Словаччина). Був ним двотижневик під назвою "Слово Народа" (1932-1932 р.) при участі письменниці І. Невицької.
   Врешті, напередодні автономії почав був виходити орган Української національної селянсько-робітничої партії при участі І. Грицая. Був це двотижневик (газета) "Народ-ня Воля" (В. Бичків), перше число якого появилося 31 серпня. Вийшло двоє чисел. З інших органів, що виходили раніш, а напередодні автономії припинилися, це "Карпатська Правда" — комуністичний орган, що почав виходити 1920 р. під назвою "Карпатська Правда", місячник "Голос Життя" та інші.
   За автономії були в Карпатській Україні, крім "Нової Свободи", ще такі газети: "Наступ", що почав виходити в Ужгороді двічі на тиждень як газета, а потім у Хусті як орган націоналістичної думки. Виходив під проводом С. Ро-сохи, перше число вийшло як додаток до "Нової Свободи", всього вийшло 18 чисел; газета "Карпатська Україна", що виходила двічі на тиждень в Хусті; тижнева газета "Нація", що почала виходити з 12.11. 1930 р. у Рахові під проводом С. Юськова.
   З органів, що ставили завданням пропаганду русинства (третій напрям) в 1935—1938 рр., була тижнева газета під назвою "Неделя", що виходила за підтримкою єпископа А. Стойки штучним язичієм і мала вороже наставления до українства.
   Не менш ворожим до українства були і всі органи москвофілів, з яких згадати хоч би такі газети як найстарша "Русская Земля" (1919-1938), далі - "Русский Народный Голос" (1934—1938), "Карпато-русский Голос", а потім — "Наш Путь" (органи Е. Фенцика), як також один із найбрутальніших органів так званого "русского" напрямку "Свободное Слово", що в своїх виступах щасливо конкурував з "Карпато-русским Голосом", і "Наш Путь". Врешті, ще "Русский Вестник" Куртяка, що мав нахил до мадярофільства, та чимало інших подібних.
   З наукових та літературно-наукових, як також педагогічних органів, у першу чергу треба згадати "Науковий Збірник" з його дуже цінним змістом. Видавало його Товариство "Просвіта" в Ужгороді при найближчій участі В. Гаджеги, І. Панькевича та інших. Другий часопис був присвячений пізнанню рідного краю під назвою "Підкарпатська Русь", шо в 1924-1936 роках виходила в Ужгороді під проводом П. Яцка і при співпраці І. Панькевича. З літературних органів - "Наша Земля" за редакцією В. Гренджі-Донського та місячник "Говерля" (1939), що його видавав у Хусті ї. Роман (вийшло одне число).
   Цікава історія виникнення "Нашої Землі". Влітку 1926 р. у Перечині відбулася нарада літературних і громадських працівників, яка обрала комісію для опрацювання програми журналу та організації збірки фондів. Праця комісії зустрілася з перешкодами з боку однієї особи з українського суспільства, яка вже зарекомендувала себе виступами проти української еміграції і українського руху на сторінках чеської преси. Справу довелося перервати. Тоді перебрав її на власну руку В. Гренджа-Донський. Журнал мав називатися "Українська Земля". Але Ужгородська поліція на цю назву дозволу не дала. Апеляція не мала успіху. Так довелося замість проектованої назви дати журналу назву "Наша Земля".
   Не бракувало тут і мистецького органу. Зродився він у Хусті 1939 р. під назвою "Нова Сцена". Був це місячник театрального мистецтва. Вийшло двоє ілюстрованих чисел за фактичною редакцією братів Шерегіїв.
   З педагогічних — "Учитель", що в 1920—1936 рр. виходив за редакцією І. Панькевича, С. Бочека (чех) й Юліяна Ревая у виданні шкільного відділу Цивільної управи Підкарпатської Русі; "Учительський Голос" (1930—1938) — орган Учительського Товариства, що виходив раз на місяць за редакцією А. Полянського (Мукачів) та "Наша Школа", шо його видавала "Учительська Громада" за редакцією І. Баска у Мукачеві в 1935—1938 роках.
   У Мукачеві ж в 1933—1938 рр. виходив загальноосвітній і господарський часопис (раз на місяць) під назвою "Світло", який видавала Філія Товариства "Просвіта" при найближчій співпраці Л. Романюка та В. Куриленка.
   Товариство "Просвіта" в Ужгороді 1925 р. при активній участі Т. Павличенка і П. Кукурузи приступило було також до видання літературно-наукового і господарського журналу під назвою "Просвіта", якого появилося лише двоє чисел. Тим же Товариством було видавано одно число "Просвіта — Шевченкові" з нагоди 65-ої річниці смерті Шевченка за фактичною редакцією А. Животка і з участю визначніших місцевих літературно-наукових сил. Число це було на другий день поліцією сконфісковано, а на видавництво накладено кару в розмірі 20 крон.
   Окреме місце зайняли "Вісті" Етнографічного Товариства як орган товариства, заснованого в Мукачеві М. Обідним при співучасті широких кіл місцевої інтелігенції. Почав цей орган виходити з 1935 р. при фактичному проводі М. Обідного. Виходив до 1937 р., в якому появилося ще сім чисел. По смерті М. Обідного (1938 р.) перестав виходити.
   Широко розвинулася преса молоді. Першим був "Віночок підкарпатських діточок", що виходив в 1920—1923 рр. в Ужгороді за редакцією І. Панькевича і при співпраці В. Бірчака. У 1923—1934 рр. виходив в Ужгороді журнал під назвою"Пчілка". Організатором і фактичним редактором його був П. Кукуруза. Виходив цей журнал довший час етимологічним правописом як орган Товариства "Просвіта". Добре поставлений як технічно, так і змістом, здобув він широке признання і прихильність, став популярним як серед молоді, так і серед старшого громадянства.
   Не меншою увагою користувався і "Наш Рідний Край", що в 1922—1938 рр. виходив місячно у Тячеві, так само етимологічним правописом під проводом А. Маркуша. Крім літературної частини, приносив відомості з краєзнавства, що їх подавали молоді співробітники-діти.
   У Великій Копані 1936 р. виходив місячно під проводом М. Вайди часопис під назвою "Карпатська Молодь". У Мукачеві самоосвітній шкільний гурток при Торговельній академії "Рідна Нива" в 1927—1928 рр. видавав свій орган під назвою "Тиса". Розвивався під проводом Л. Бачинського, Ю. Ревая, А. Ворона, А. Шерегія та інших. Також пластова преса, з органів якої "Пластун", що в 1924—1931 рр. виходив в Ужгороді, а потім у Севлюші (1934—1935), "Береговський Пластун", "Бичковський Пластун", "Ватра", "Севлюшський Пластун", "Скоб", "Табор", "Український Пластун", "Гуцульський Ранок", "Пластовий Орган". В більшості це рукописні часописи, відбивані на гектографі.
   Наприкінці 1936 р. разом з "Вістями Етнографічного Товариства" почав був виходити "Молодий Етнограф". Врешті, виходив орган підкарпатської поступової молоді під назвою "Поступ". Там же з 1933 р. починає видавати М. Лелекач новий часопис для молоді під назвою "Пробоєм", що пізніш перетворився під веденням С. Росохи в загальний літературно-науковий орган і виходив до 1939 р.
   З господарських органів першим був "Господар , що його в 1920 р. видавав "Земський Реферат" за редакцією М. Творидла. З кооперативних органів виходили: "Кооператива" (1921-1924) та "Дружественный Вестник" (з 1926 р.) - обидва в Ужгороді. При Товаристві "Просвіта", при найближчій участі і фактичнім керуванні П. Кукурузи, Т. Павличенка та М. Боровського виходили в 1923-1926 рр.: "Пчолярство" і "Подкарпатське Пчолярство".
   Виходили туг також органи церковно-релігійного характеру. В першу чергу — місячник "Благовісник". Почав його видавати в Ужгороді о. А. Волошин в 1921 р. Проіснував під його проводом до 1939 р. (Хуст). Другим був орган ченців Росвіговського монастиря під назвою"Вісті з Чернечої Гори" (1934-1938, циклостиль). Далі йдуть "Душпастир" (1928—1938); "Місійний Вісник" та інші.
   Не бракувало, врешті, і сатирично-гумористичного органу. Був ним журнал під назвою "Сова", що виходив в Ужгороді в 1922—1923 рр. Часом дотепно фіксував мовну абсурдність, недалеку від дійсності. Так, передавав "мову" місцевої інтелігенції під одним з образків таким підписом: "Нашу редакційну матерію додававши політики", що мало означати "політики, що подають до нашої редакції матеріали".