Часописи українського жіноцтва

   Близько до всіх щойно згаданих органів стоять жіночі часописи. Ставили вони завданням організацію українського жіноцтва відповідно до світогляду і шляхів національно-визвольних змагань та кіл, з яких часопис виходив.
   Першим із них треба згадати часопис робітничого жіноцтва під назвою "Наша Мета", перше число якого появилося у Львові 1.11. 1919 р. за редакцією Дарії Старо-сольської. Був це наступник "Мети" (1908 p.). Виходив спочатку двічі на місяць, а потім тижнево до 16.III, коли польською владою припинено було діяльність Комітету, що видавав цей часопис, і видавництво замкнено. Щойно 24 серпня пощастило його знову відновити, а разом з тим дня 31 серпня відновлено було і "Нашу Мету".
   Незважаючи на добре ведення і цікавий зміст, що охоплював всі галузі національно-культурного життя жінки, як рівноправного члена суспільства, опинився часопис при кінці року в дуже тяжкому матеріальному становищі. -З тяжким трудом дотягнувши видання до кінця року, "Наша Мета" вступила в другий (1920) рік видання як двотижневик, а потім раз на місяць з такими словами редакції: "Коли ми розпочинали наше видавництво, ми рішили звернутися до всього жіноцтва... "Наша Мета" мала бути органом всього жіноцтва без огляду на суспільні чи партійні різниці. Ми звернулися передовсім до образованого жіноцтва... Але успіхи показалися далеко не такі, як ми надіялися. Ми не зустріли завзятих ворогів... Але ми не найшли також багато прихильниць... Загал жіноцтва остався глухий на наш голос..."
   Тому, зрезигнувавши із загалу жіноцтва, видавництво вирішило перейти на обслугу жіноцтва-робітниць і передати часопис до рук УСДП (Української соціал-демократичної партії). Та не довго пощастило протриматися "Нашій Меті" і в цьому характері.
   Дальшим часописом українського жіноцтва стає місячник, а потім двотижневик під назвою "Жіноча Доля", що 1925 р. почав виходити у Коломиї за редакцією О. Ки-сілевської. Протримався без перерви до 1939 р. З 1932 р. почав при ньому виходити додаток для сільського жіноцтва-господинь під назвою "Жіноча Воля".
   Був це часопис, що відбивав у собі становище, яке займало в національному житті і праці Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО).
   Про початки організації часопису так розповідає на його сторінках основниця і довголітня редакторка О. Кисілевська з нагоди десятиліття існування (1.ІХ. 1935 р.): "Десять літ... А так здається, було це недавно, коли то в кімнатах жіночого кружка зійшлося не тільки жіноцтво, але й чільніші представники мужчин на нараду: як взятися до організації сільського жіноцтва. Прийшли до переконання, що без преси, без газети не дасться цієї справи посунути як слід уперед. Але чи вдержать жінки свою газету? Були оптимісти, які казали, що так. Міркували, що сам коломийський повіт дасть до тисячі передплатниць... Виринуло друге питання: хто підійметься до редагування газети? Загальна думка звернулася до мене... Я здавала собі справу, що складкою, як це пропоновано, не дасться видати більше як одно-два числа. Здавала собі справу, що вдержання жіноцтвом газети — це поки що мрія, а не дійсність. Тому... звернулася по пораду до найбільшого свого приятеля... до брата свого, д-ра Сімоновича... У невдовзі дістала я відповідь: "Берись до роботи. Буду помагати в редагуванню, беру відповідальність і за матеріальну сторону..."
   Так "Жіноча Доля" почала виходити, а в рядах її ближчих співробітниць стали О. Кобилянська, С. Русова, Марійка Підгірянка, К. Малицька, Ірина Вільде та багато інших. Не бракувало тут і чоловічих імен як А. Чайковський, Д. Николишин, В. Королів-Старий.
   Часопис здобув признання і підтримку. По десятьох роках відгукнулися до нього зі словом привіту з різних кінців.
   "Люблю її читати, цю дрібну з об'єму газету з її ясною ціллю..." — писала в цей час О. Кобилянська. — Здорове зерно... дасть добрі жнива, хоч би навіть і погода не зовсім добре сприяла... Люблю цю "Жіночу Долю" за її сміливий тон і за її вказівки на будуче в практичнім характері".
   Поруч з "Жіночою Долею" з 1936 р. почав виходити у Львові за редакцією Ф. Стахової "Жіночий Голос", що з додатку до "Громадського Голосу" розвинувся у самостійний часопис. Як такий, спочатку виходив раз на місяць (1936-1937), а потім як двотижневик соціалістично радикального напрямку. Протримався до другої світової війни (1939), принісши чимало добірного матеріалу. Ближчими співробітниками цього часопису впродовж всього часу були І. Блажкевичсва, Г. Мазуренко, О. Чернова та інші.
   Крім творів з красного письменства приносив він чимало матеріалів, що своїм завданням мали національно-громадське усвідомлення та організацію селянок і робітниць, обговорювано тут справи виховання і здоров'я, хатнього господарства тощо.
   В тих же часах (червень 1934 р.) відбувся у Станіславові Український жіночий конгрес, скликаний "Союзом Українок". Одним з його висловів було появлення часопису "Жінка". Був це двотижневик газетного формату, що почав виходити І січня 1935 р. як орган "Союзу Українок" у Львові за редакцією М. Рудницької та Федак-Шепаровичевої. Виходив до 1939 р. Приніс чимало цінного матеріалу з-під пера таких представниць українського жіноцтва як С. Русова, X. Мірна, К. Гріневичева, М. Струтинська, 1. Невицька, С. Нагірна та інших. Добре редагований, був він оздоблений творами видатніших жінок майстрів-маля-рок, різьбярок тощо. Досить згадати хоча б твори таких митців як О. Кульчицька, майстра емалі М. Дольницьку, О. Павленкову, О. Сахновеьку, С. Калітинську-Бойчукову та інших, як також таких майстрів як О. Новаківський, В. Масютин та майстрів-жінок чужинок.
   Все це разом з добре підібраним змістом творів чи національно-освітніх статей та зі смаком веденими поодинокими відділами, вводило читача до культурного життя.
   У 1938-1939 рр. поруч з "Жінкою" видавнича кооператива "Союз Українок" почала видавати ще два часописи, а саме: "Громадянка" та "Українка".
   "Громадянка" була часописом громадсько-політичної організації лід назвою "Дружина кн. Ольги", що виникла після розв'язання "Союзу Українок". Перше число його, як двотижневика, появилося 1 жовтня 1938 р. за редакцією М. Руднішької.
   "Українка" виходила за редакцією О. Федак-Шепаровичевої (1938) та М. Струтинської (1939).
   Подібно до "Жінки" і "Громадянки", мав значення часопис під назвою "Нова Хата", що почав виходити 1925 р. і протримався до 1939 р. Було це видання кооперативного видавництва "Українське Народне Мистецтво" у Львові. До 1934 р. виходив як місячник для плекання домашньої культури, а з 1934 р. і до 1939 як двотижневик за редакцією М. Громницької та Л. Бурачинської-Рудик.
   Мистецьке оформлення і добре підібраний зміст часопису звернув увагу не лише українського суспільства, але і чужинців. Року 1933 у Празі відбулася виставка ілюстрованих часописів, на якій, старанням Українського Історичного Кабінету, українські часописи мали свій окремий відділ. По закінченню виставки спеціальним журі відзначено було, поруч з іншими часописами, також "Нову Хату" і в спеціальній публікації рекомендовано ЇЇ для публічних книгозбірень, кав'ярень, салонів тошо.