Книгознавчі органи

   Слабшим виявив себе на початку цієї доби перший репрезентант, орган книгознавчої журналістики, що появився у червні 1921 р. як орган видавництва "Бистриця" в Станіславові під назвою "Книжка". Був це неперіодичний вісник українського книжкового руху, назвавшись "новою небувалою появою". З 1922 р. стає місячником, помалу розвивається і притягає ширші кола співробітників. З 1923 р. стає органом "Союзу Українських Книгарень і накладень". Довше протриматися не пощастило. Щойно в 1927 р. цей же Союз приступив до видання нового свого органу під назвою "Книжник" (редактор М. Матчак), що ставив завданням реєструвати всю українську видавничу продукцію на західноукраїнських землях на зразок "Літопису українського друку" (Харків). Та не вдалося довше втриматися і цьому органу. Натомість у 1937 р. Бібліологічна комісія Наукового Товариства ім. Шевченка приступає до видання місячника бібліографії та бібліофільства під назвою "Українська Книга".
   Під веденням досвідченого редактора і знавця д-ра Є. Пеленського журнал цей з перших же книжок звернув на себе увагу суспільства й преси, яка відгукнулася на його появу якнайкращою оцінкою. Впродовж трьох років поклав цей журнал до книгознавчої скарбниці чимало цінних внесків з історії української книжки Й преси, з бібліотекознавства, бібліографії тощо.
   Вкінці годиться згадати тут ще й такий спеціальний орган, що в цю добу почав виходити, як "Бібліотечний Порадник" (1925).