"Нова Рада"

   Першим українським органом в цей час стає щоденна газета під назвою "Нова Рада". Починає вона виходити з 25.III. 1917 р. за редакцією А. Ніковського. Видавало її Товариство підмоги літературі, науці і мистецтву, яке було закладено ще перед революцією. Були тут М. Грушевський, Є. Чикаленко, С. Єфремов, І. Шрам та інші.
   По смерті В. Симиренка (1915 p.), добродія української преси, згідно з його заповітом Товариство дістало на українські цілі 300.000 рублів. На ці кошти і було розпочато видання "Нової Ради", спадкоємниці попередньої "Ради".
   Випускаючи перше число, редакція писала: "Приступаємо до видання щоденної газети в дуже й дуже тяжких та невідрадних умовах технічних. Ясно, що тепер не можна задовольнити українське громадянство ні цим розміром, ні цією технікою видання, отже, випускаємо газету в надії, що зовсім незабаром пощастить організувати ширше й з технічного боку краще періодичне видання". Дійсно, незабаром пощастило видавництву купити у Києві велику друкарню (Барського). Це сприяло ліпшій постановці видання. Але залишилося ще безліч перешкод, а в першу чергу — брак паперу. Була це перешкода, що часто приводила до того, що поважні часописи видавалися на найгірших гатунках паперу, доходячи до пакувального. Не могла уникнути цього і "Нова Рада". Так було щодо зовнішнього боку видання. Інакше було щодо внутрішнього змісту.
   Газета чим далі, тим ставала ліпшою. Під вмілою редакторською рукою А. Ніковського1 не уступала вона, зрештою, перед старшими російськими органами, що виходили в цей час у Києві, стаючи небезпечним конкурентом хоч би навіть такій російській газеті як "Киевская Мисль", не кажучи вже про інші.
   Крім добре веденого інформативного відділу та оглядів преси, як також широко поставленого відділу дописів, немало спричинився до змісту газети самий склад співробітників. Працювали тут М. Грушевський, Є. Єфремов, Є. Чикаленко, В. Прокопович, Ф. Матушевський, Л. Старицька-Черняхівська, С. Шелухин, С. Русова, М. Левицький, П. Христюк та багато інших.
   Поважність обговорювання тем, натхнення переживаної хвилі, добра поінформованість і, врешті, взагалі культурне ведення органу — так можна характеризувати цей перший орган цієї доби, побіч якого незабаром стають інші, що викликають до себе меншу увагу.